ЗАКОН УКРАЇНИ вiд 15.11.1996 № 504/96-ВР

Про відпустки

Текст закона


( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 2, ст. 4 )

{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 505/96-ВР від 15.11.96, ВВР, 1997, N 2, ст. 5 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000, ВВР, 2000, N 51-52, ст.449
N 490-IV ( 490-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.110
N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38
N 1114-IV ( 1114-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 7, ст.55
N 2128-IV ( 2128-15 ) від 22.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.36
N 2318-IV ( 2318-15 ) від 12.01.2005, ВВР, 2005, N 9, ст.178
N 2622-IV ( 2622-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.353
N 573-VI ( 573-17 ) від 23.09.2008, ВВР, 2009, N 7, ст.70
N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535
N 1343-VI ( 1343-17 ) від 19.05.2009, ВВР, 2009, N 39, ст.550 }
( ДЖЕРЕЛО документа - http://zakon1.rada.gov.ua )

{ У тексті Закону слова "заклади освіти" в усіх відмінках
замінено словами "навчальні заклади" у відповідному
відмінку згідно із Законом N 2073-III ( 2073-14 ) від
02.11.2000 }
Джepeло документа - http://zakon1.rada.gov.ua

Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки,
визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для
відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для
виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та
інтересів, всебічного розвитку особи.

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство про відпустки

Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою,
регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Законом,
Кодексом законів про працю України ( 322-08 ), іншими законами та
нормативно-правовими актами України.

Стаття 2. Право на відпустки

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у
трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями
незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої
належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної
особи (далі - підприємство).

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в
Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

Право на відпустки забезпечується:

гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із
збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати
(допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;

забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім
випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Стаття 3. Право на відпустки у разі звільнення

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім
звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано
невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення
в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку
трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням
надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково
перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність
трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Стаття 4. Види відпусток

Установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

основна відпустка (стаття 6 цього Закону);

додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими
умовами праці (стаття 7 цього Закону);

додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8
цього Закону);

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і
15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

4) соціальні відпустки:

відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього
Закону);

відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку (стаття 18 цього Закону);

відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього
Закону); { Пункт 4 частини першої статті 4 доповнено абзацом
згідно із Законом N 573-VI ( 573-17 ) від 23.09.2008 }

додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19
цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26
цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим
договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Стаття 5. Визначення тривалості відпусток

Тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими
законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від
режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю
України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та
додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього
Закону), не враховуються. ( Частина друга статті 5 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2073-III ( 2073-14 ) від
02.11.2000 )

Р о з д і л II

ЩОРІЧНІ ВІДПУСТКИ

Стаття 6. Щорічна основна відпустка та її тривалість

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не
менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який
відлічується з дня укладення трудового договору.

Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої,
металургійної, електроенергетичної промисловості, а також
зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні
шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних
роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні
корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю
24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих
роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в
розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче,
надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів
незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках
глибиною до 150 метрів - 24 календарних дні із збільшенням на 4
календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і
більше.

Працівникам лісової промисловості та лісового господарства,
державних заповідників, національних парків, що мають лісові
площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і
лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв
надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів
за Списком робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом
Міністрів України.

Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин
надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних
днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин - 24
календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки
на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти,
навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і
закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та
науковим працівникам надається щорічна основна відпустка
тривалістю до 56 календарних днів у порядку ( 346-97-п ),
затверджуваному Кабінетом Міністрів України. ( Частина шоста
статті 6 в редакції Закону N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

Інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка
тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26
календарних днів.

Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна
відпустка тривалістю 31 календарний день.

Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам
відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.
Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом
Міністрів України.

Положення цієї статті щодо тривалості щорічної основної
відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким
установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх
відпустки не може бути меншою за передбачену частинами першою,
сьомою і восьмою цієї статті.

Стаття 7. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими
і важкими умовами праці та її тривалість

( Стаття 7 вводиться в дію з 1 січня 1998 року згідно з
Постановою ВР N 505/96-ВР від 15.11.96 )

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими
умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається
працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом
на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв,
цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів
України.
Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій
цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором
залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці
та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Стаття 8. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер
праці та її тривалість

( Стаття 8 вводиться в дію з 1 січня 1998 року згідно з
Постановою ВР N 505/96-ВР від 15.11.96 )
Джepeло zakon1.rada.gov.ua

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці
надається:

1) окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з
підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або
виконується в особливих природних географічних і геологічних
умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до
35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і
посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
2) працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7
календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій,
визначених колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за
особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим
договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Стаття 9. Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну
відпустку

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку
(стаття 6 цього Закону), зараховуються:

1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного
робочого часу) протягом робочого року, за який надається
відпустка; ( Пункт 1 частини першої статті 9 в редакції Закону
N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )
2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним
згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та
заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого
вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або
переведенням на іншу роботу);
3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним
зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по
державному соціальному страхуванню, за винятком частково
оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку;
4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним
зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася
заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього
Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для
догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі
якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), -
до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку; ( Пункт 4 частини
першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000, N 2318-IV ( 2318-15 ) від
12.01.2005 )
5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше
10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних
закладів;
6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб,
звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та
праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або
перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату
працівників;
7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки
(статті 7 та 8 цього Закону), зараховуються:

1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з
особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах
не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для
працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із
шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі
медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають
впливу несприятливих виробничих факторів.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство,
повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові
відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу
роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки,
зараховується час, за який він не використав ці відпустки за
попереднім місцем роботи. ( Частина третя статті 9 в редакції
Закону N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

Стаття 10. Порядок надання щорічних відпусток

( Частина перша статті 10 вводиться в дію з 1 січня 1998
року згідно з Постановою ВР N 505/96-ВР від 15.11.96 )
Щорічна додаткова відпустка, передбачена статтею 7 та
пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 цього Закону, надається
понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною
працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох
підстав встановлює Кабінет Міністрів України. ( Частина перша
статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2073-III
( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть
надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від
неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток
не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників,
зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові
з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до
закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки
повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення
шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до
закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх
тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за
винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання
шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на
даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
1) жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та
пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше
дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
2) інвалідам;
3) особам віком до вісімнадцяти років;
4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку
з вагітністю та пологами;
5) особам, звільненим після проходження строкової військової
або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із
служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не
враховуючи часу переїзду до місця проживання; { Пункт 5 частини
сьомої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1276-VI
( 1276-17 ) від 16.04.2009 }
6) сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем
роботи;
7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах
та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків,
написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт,
передбачених навчальною програмою;
8) працівникам, які не використали за попереднім місцем
роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не
одержали за неї грошової компенсації;
9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для
санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
10) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
11) в інших випадках, передбачених законодавством,
колективним або трудовим договором.

Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до
навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім
бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12
календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування
навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або
більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для
супроводження кожної дитини. ( Статтю 10 доповнено частиною згідно
із Законом N 2622-IV ( 2622-15 ) від 02.06.2005 )

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть
бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого
року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які
затверджуються власником або уповноваженим ним органом за
погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації
(профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на
представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома
всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси
виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх
відпочинку. ( Частина статті 10 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах,
установлених графіком, узгоджується між працівником і власником
або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово
повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за
два тижні до встановленого графіком терміну. ( Частина статті 10
із змінами, внесеними згідно із Законом N 2073-III ( 2073-14 ) від
02.11.2000 )

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік
відпусток, що надаються працівникам.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього
час надаються:

1) особам віком до вісімнадцяти років;
2) інвалідам;
3) жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами
або після неї;
4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років
або дитину-інваліда;
5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька
(матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які
фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за
відсутності батьків;
6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові
заслуги перед Батьківщиною;
8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед
Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону
України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" ( 3551-12 );
9) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
10) в інших випадках, передбачених законодавством,
колективним або трудовим договором.

Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним
працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки
повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у
період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву
від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до
часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт,
складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного
проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх
вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами
навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх
бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути
використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим
працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються
в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу
прийняття їх на роботу.

Стаття 11. Перенесення щорічної відпустки

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути
перенесена на інший період у разі:

1) порушення власником або уповноваженим ним органом терміну
письмового повідомлення працівника про час надання відпустки
(частина десята статті 10 цього Закону); ( Пункт 1 частини першої
статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2073-III
( 2073-14 ) від 02.11.2000 )
2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним
органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки
(частина перша статті 21 цього Закону).

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або
продовжена в разі:

1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у
встановленому порядку;
2) виконання працівником державних або громадських
обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню
на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
3) настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та
пологами;
4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з
навчанням.

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого
ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період
тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним
органом первинної профспілкової організації (профспілковим
представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим
колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в
раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на
нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина
відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана
в поточному робочому році. ( Частина третя статті 11 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання
встановлюється за згодою між працівником і власником або
уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення
відпустки на інший період, настали під час її використання, то
невикористана частина щорічної відпустки надається після
закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін
переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 цього
Закону.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості
протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого
року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають
право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і
важкими умовами чи з особливим характером праці.

Стаття 12. Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з
відпустки

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено
на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна
її частина становитиме не менше 14 календарних днів. ( Частина
перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000, N 490-IV ( 490-15 ) від
06.02.2003 )

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано
працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12
місяців після закінчення робочого року, за який надається
відпустка.

Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою
працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії
або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних
випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з
додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках,
передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з
відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була
нарахована на оплату невикористаної частини відпустки. ( Частина
третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2073-III
( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

Р о з д і л III

ДОДАТКОВІ ВІДПУСТКИ У ЗВ'ЯЗКУ З НАВЧАННЯМ. ТВОРЧА
ВІДПУСТКА

Стаття 13. Відпустка у зв'язку з навчанням у середніх
навчальних закладах

Працівникам, які здобувають загальну середню освіту в
середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах,
групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх
школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період
складання:

1) випускних іспитів в основній школі - тривалістю 10
календарних днів;
2) випускних іспитів у старшій школі - тривалістю 23
календарних дні;
3) перевідних іспитів в основній та старшій школах - від 4 до
6 календарних днів без урахування вихідних.

Працівникам, які складають іспити екстерном за основну або
старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю
відповідно 21 та 28 календарних днів.

Стаття 14. Відпустка у зв'язку з навчанням у
професійно-технічних навчальних закладах

Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях
професійно-технічних навчальних закладів, надається додаткова
оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною
тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року. ( Стаття
14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2073-III ( 2073-14 )
від 02.11.2000 )

Стаття 15. Відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних
закладах, навчальних закладах післядипломної
освіти та аспірантурі

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від
виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною
формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:

1) на період настановних занять, виконання лабораторних
робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на
першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:
першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою
навчання - 10 календарних днів,
третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою
навчання - 20 календарних днів,
незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання -
30 календарних днів;

2) на період настановних занять, виконання лабораторних
робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на
третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:
першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою
навчання - 20 календарних днів,
третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою
навчання - 30 календарних днів,
незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання -
40 календарних днів;

3) на період складання державних іспитів у вищих навчальних
закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів;

4) на період підготовки та захисту дипломного проекту
(роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з
вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів
акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього
і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які
здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою)
формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та
вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні
підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які
навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального
закладу відповідного рівня акредитації. ( Статтю 15 доповнено
частиною згідно із Законом N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в
аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для
підготовки та складання іспитів надається один раз на рік
додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на
кожний іспит.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в
аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки,
надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних
днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один
вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50
відсотків середньої заробітної плати працівника.

Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з
вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має
свої особливості, законодавством може встановлюватись інша
тривалість відпусток у зв'язку з навчанням.

Відпустки, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої та
частиною четвертою цієї статті, надаються впродовж навчального
року. ( Статтю 15 доповнено частиною шостою згідно із Законом
N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )
( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2073-III
( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

Стаття 15-1. Відпустка у зв'язку з профспілковим навчанням

На час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу
виборних профспілкових органів підприємства, установи,
організації, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю
до 6 календарних днів.
( Закон доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N 1096-IV
( 1096-15 ) від 10.07.2003 )

Стаття 16. Творча відпустка

Творча відпустка надається працівникам для закінчення
дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках,
передбачених законодавством.

Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих
відпусток установлюються Кабінетом Міністрів України.

Р о з д і л IV

СОЦІАЛЬНІ ВІДПУСТКИ

Стаття 17. Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана
відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1) до пологів - 70 календарних днів;
2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів -
у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення
пологів), починаючи з дня пологів.

Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з
пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення
тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при
усиновленні двох і більше дітей). У разі усиновлення дитини
(дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з
батьків на їх розсуд. ( Частина друга статті 17 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1114-IV ( 1114-15 ) від 10.07.2003 )

Стаття 18. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку

Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами
за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам
частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження
заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами
також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які
фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла
під опіку дитину.

За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї
статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною
вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в
період відпустки для догляду за дитиною.

Стаття 18-1. Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини

Особі, яка усиновила дитину віком старше трьох років,
надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням
дитини тривалістю 56 календарних днів без урахування святкових і
неробочих днів після набрання законної сили рішенням про
усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них
на їх розсуд).

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку
з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки
надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили
рішенням про усиновлення дитини.
{ Закон доповнено статтею 18-1 згідно із Законом N 573-VI
( 573-17 ) від 23.09.2008 }

Стаття 19. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до
15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій
матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у
разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також
особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова
оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування
святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю
України ( 322-08 ).
{ Частина перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2128-IV ( 2128-15 ) від 22.10.2004, N 1343-VI ( 1343-17 ) від
19.05.2009 }

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її
загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
{ Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1343-VI ( 1343-17 ) від 19.05.2009 }
{ Стаття 19 в редакції Закону N 490-IV ( 490-15 ) від 06.02.2003 }

Стаття 20. Порядок надання соціальних відпусток

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами
обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140
календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі
ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від
кількості днів, фактично використаних до пологів.

До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або
уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати
щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному
робочому році.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині
третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах
установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням)
власника або уповноваженого ним органу.

Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону
(крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у
встановленому законодавством порядку), відпустка для догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі
довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що
вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і
виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із
зазначенням дати).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох
років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному
утриманні.

Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох
років надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі
рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом
(розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. { Статтю
20 доповнено частиною згідно із Законом N 573-VI ( 573-17 ) від
23.09.2008 }

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються
понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього
Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими
законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший
період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього
Закону. ( Частина статті 20 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

Р о з д і л V

ОПЛАТА ВІДПУСТОК

Стаття 21. Порядок оплати відпусток

Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не
пізніше ніж за три дні до її початку.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час
щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням,
творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають
дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється
Кабінетом Міністрів України.

Працівникам, які мають право на соціальні відпустки,
передбачені статтями 17 і 18 цього Закону, виплачується державна
допомога на умовах, передбачених Законом України "Про державну
допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) та іншими
нормативно-правовими актами України.

Стаття 22. Відрахування із заробітної плати за час відпустки

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за
який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття
його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить
відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані
в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не
провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:

1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу,
направленням на альтернативну (невійськову) службу;
2) переведенням працівника за його згодою на інше
підприємство або переходом на виборну посаду у випадках,
передбачених законами України;
3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом
з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку
з істотною зміною умов праці;
4) змінами в організації виробництва та праці, в тому числі
ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства,
скороченням чисельності або штату працівників;
5) виявленням невідповідності працівника займаній посаді або
виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану
здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
6) нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд
внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у
зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не
встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади)
при певному захворюванні;
7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю
роботу;
8) направленням на навчання;
9) виходом на пенсію.

Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні
відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Стаття 23. Кошти на оплату відпусток

Витрати, пов'язані з оплатою відпусток, передбачених статтями
6, 7, 8, 13, 14, 15, 15-1, 16 і 19 цього Закону, здійснюються за
рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за
рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим
договором працівники. ( Частина перша статті 23 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )

В установах та організаціях, що утримуються за рахунок
бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних
асигнувань на їх утримання.

Оплата інших видів відпусток, передбачених колективним
договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку,
що залишається на підприємстві після сплати податків та інших
обов'язкових платежів до бюджету або за рахунок коштів фізичної
особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. В
установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних
коштів, оплата цих відпусток провадиться в межах бюджетних
асигнувань та інших додаткових джерел.

Фінансування допомоги по вагітності та пологах, а також по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку провадиться з
коштів державного соціального страхування.

Стаття 24. Грошова компенсація за невикористані щорічні
відпустки

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова
компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а
також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових,
науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних
закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців,
грошова компенсація виплачується за не використані ними дні
щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство
грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток
за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок
підприємства, на яке перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється
грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові
щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24
календарних дні.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів
відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не
використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової
відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Р о з д і л VI

ВІДПУСТКИ БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Стаття 25. Відпустка без збереження заробітної плати, що
надається працівникові в обов'язковому порядку

Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням
працівника надається в обов'язковому порядку:

1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому
числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному
закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або
дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій
відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;
3) матері або іншим особам, зазначеним у частині третій
статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо
дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в
медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною
шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет
I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною
шістнадцятирічного віку; ( Пункт 3 статті 25 в редакції Закону
N 2318-IV ( 2318-15 ) від 12.01.2005 )
4) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед
Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону
України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" ( 3551-12 ), - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед
Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
6) пенсіонерам за віком та інвалідам III групи - тривалістю
до 30 календарних днів щорічно;
7) інвалідам I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів
щорічно;
8) особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних
днів;
9) працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу:
чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка,
падчірки), братів, сестер - тривалістю до 7 календарних днів без
урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та
назад; інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без
урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та
назад;
10) працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по
шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного
стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному
висновку, але не більше 30 календарних днів;
11) працівникам для завершення санаторно-курортного лікування
- тривалістю, визначеною у медичному висновку;
12) працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі
навчальні заклади, - тривалістю 15 календарних днів без урахування
часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального
закладу та назад;
13) працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в
аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також
працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в
аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, -
тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого
навчального закладу або закладу науки і назад;
14) сумісникам - на термін до закінчення відпустки за
основним місцем роботи;
15) ветеранам праці - тривалістю до 14 календарних днів
щорічно;
16) працівникам, які не використали за попереднім місцем
роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або
частково і одержали за них грошову компенсацію, - тривалістю до 24
календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до
настання шестимісячного терміну безперервної роботи; ( Пункт 16
частини першої статті 25 в редакції Закону N 2073-III ( 2073-14 )
від 02.11.2000 )
( Джepeлo тексту zakon1.rada.gov.ua )

{ Teкст взято з сайта BPУ http://zakon1.rada.gov.ua }


17) працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до
навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, - тривалістю
12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду
до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі.
За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така
відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.
( Частину першу статті 25 доповнено пунктом 17 згідно із Законом
N 2622-IV ( 2622-15 ) від 02.06.2005 )

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в
аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх
бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження
заробітної плати.

Стаття 26. Відпустка без збереження заробітної плати за
згодою сторін

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може
надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін,
обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим
ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

( Частину другу статті 26 виключено на підставі Закону
N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )
ДЖEРEЛО документа - zakon1.rada.gov.ua

Р о з д і л VII

ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ВІДПУСТКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЙОГО ПОРУШЕННЯ

Стаття 27. Органи нагляду і контролю за додержанням
законодавства про відпустки

Нагляд за додержанням законодавства про відпустки здійснюють
спеціально уповноважені на те державні органи та інспекції, які є
незалежними у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним
органу.

Контроль за додержанням законодавства про відпустки
здійснюють у межах своєї компетенції центральні та місцеві органи
державної виконавчої влади та профспілкові органи.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням
законодавства про відпустки здійснюється Генеральним прокурором
України та підпорядкованими йому прокурорами.

Стаття 28. Відповідальність за порушення законодавства про
відпустки

Особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть
відповідальність згідно з законодавством.

Р о з д і л VIII

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 29. Розгляд спорів щодо відпусток

Спори, які виникають щодо надання відпусток, розглядаються в
порядку, встановленому законодавством про працю.
( Джepeлo документа - zakon1.rada.gov.ua )

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 15 листопада 1996 року
N 504/96-ВР