Про ліцензування певних видів господарської діяльності
Текст закона
Стаття 9. Амортизація витрат, пов'язаних з видобутком
корисних копалин
9.1. Будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування
та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за
винятком витрат, передбачених у підпункті 5.2.16 пункту 5.2 статті
5 цього Закону), включаються до окремої групи витрат платника
податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та
підлягають амортизації.
{ Пункт 9.1 статті 9 в редакції Закону N 2712-III ( 2712-14 ) від
20.09.2001 - набуває чинності з 01.01.2002 року }
9.2. Перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат
платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
{ Пункт 9.2 статті 9 в редакції Закону N 2712-III ( 2712-14 ) від
20.09.2001 - набуває чинності з 01.01.2002 року }
9.3. Облік балансової вартості витрат, пов'язаних з
видобутком корисних копалин, ведеться по кожному окремому родовищу
(кар'єру, шахті, свердловині). Порядок такого обліку
встановлюється Міністерством фінансів України.
9.4. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду на
витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин (за винятком
свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових
родовищ), розраховується за формулою: { Абзац перший пункту 9.4
статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2712-III
( 2712-14 ) від 20.09.2001 - набуває чинності з 01.01.2002 року }
С(а) = Б(а) х О(а) : О(з), де
С(а) - сума амортизаційних відрахувань за звітний період;
Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду,
яка дорівнює балансовій вартості групи на початок періоду, що
передує звітному, збільшеній на суму витрат на розвідку
(дорозвідку) та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин,
понесених протягом попереднього періоду;
О(а) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин,
фактично видобутих протягом звітного періоду;
О (з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних
величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі,
який визначається за методикою, що затверджується Кабінетом
Міністрів України. { Абзац шостий пункту 9.4 статті 9 в редакції
Закону N 2712-III ( 2712-14 ) від 20.09.2001 - набуває чинності з
01.01.2002 року }
Платники податку всіх форм власності мають право застосувати
щорічну індексацію балансової вартості витрат, пов'язаних з
видобутком корисних копалин, на коефіцієнт індексації, який
нараховується за формулою:
Кі = [І(а-1) - 10]:100 , де
І(а-1) - індекс інфляції, за результатами якої провадиться
індексація.
{ Абзац восьмий пункту 9.4 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 }
Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не
провадиться.
У разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації,
такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у
сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю витрат,
пов'язаних з видобутком корисних копалин, яка визначена на початок
звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і
балансовою вартістю таких витрат до такої індексації.
Зазначений капітальний доход відноситься до складу валових
доходів платника податку кожного звітного періоду звітного року в
сумі, яка визначається як добуток суми капітального доходу на
коефіцієнт, що дорівнює О(ар):О(з):4, де
О(ар) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин,
фактично видобутих протягом року, що передував звітному;
О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних
величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі.
{ Пункт 9.4 статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
9.5. Норми амортизації для свердловин, що використовуються
для розробки нафтових та газових родовищ, встановлюються у
відсотках до їх первісної вартості у такому розмірі (в розрахунку
на рік):
1-й рік експлуатації - 10 відсотків;
2-й рік експлуатації - 18 відсотків;
3-й рік експлуатації - 14 відсотків;
4-й рік експлуатації - 12 відсотків;
5-й рік експлуатації - 9 відсотків;
6-й рік експлуатації - 7 відсотків;
7-й рік експлуатації - 7 відсотків;
8-й рік експлуатації - 7 відсотків;
9-й рік експлуатації - 7 відсотків;
10-й рік експлуатації - 6 відсотків;
11-й рік експлуатації - 3 відсотки.
Платники податку мають право протягом звітного року віднести
до валових витрат будь-які витрати, пов'язані із проведенням
ремонту, реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням
свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових
родовищ, у сумі, що не перевищує 10 відсотків первісної вартості
окремої свердловини.
Витрати, що перевищують зазначену суму, включаються до
складу відповідної групи основних фондів. { Абзац чотирнадцятий
пункту 9.5 статті 9 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 }
Індексація балансової вартості свердловин, що
використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, не
провадиться.
{ Пункт 9.5 статті 9 в редакції Закону N 2712-III ( 2712-14 ) від
20.09.2001 - набуває чинності з 01.01.2002 року }
9.6. У разі коли діяльність, пов'язана з розвідкою
(дорозвідкою) запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх
відкриття або платником податку було прийнято рішення щодо
недоцільності проведення подальшої розвідки чи розробки таких
запасів (родовищ) у зв'язку з їх економічною недоцільністю,
дозволяється віднесення витрат з такої розвідки (дорозвідки) чи
розробки до складу валових витрат виробництва (обігу) поточного
податкового періоду такого платника податку. При цьому балансова
вартість такої групи витрат, пов'язана з видобутком корисних
копалин, прирівнюється до нуля.
Стаття 10. Ставка податку
10.1. Прибуток платників податку, включаючи підприємства,
засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за
ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.
{ Пункт 10.1 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 - зміни набувають чинності з
01.01.2004 року }
{ Абзац пункту 10.1. статті 10 втратив чинність на підставі
Закону N 934-XIV ( 934-14 ) від 14.07.99, у зв'язку із закінченням
строку його дії }
10.2. Оподаткування доходів від грального бізнесу
{ Підпункт 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 виключено на підставі
Закону N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Підпункт 10.2.2 пункту 10.2 статті 10 виключено на підставі
Закону N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Підпункт 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 виключено на підставі
Закону N 1160-XIV ( 1160-14 ) від 19.10.99 }
10.2.3. Не підлягають оподаткуванню виграші у державні
грошові лотереї. Під державними грошовими лотереями слід розуміти
лотереї, які передбачають наявність призового фонду у розмірах не
менш як 50 відсотків суми отриманих доходів, а також відрахувань
до Державного бюджету України в розмірі не менш як ставка податку,
встановлена пунктом 10.1 цієї статті, яка застосовується до
доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до
призового фонду. { Частина перша підпункту 10.2.3 пункту 10.2
статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1969-III
( 1969-14 ) від 21.09.2000, N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
Міністерство фінансів України встановлює вимоги щодо порядку
фінансового контролю за діяльністю з випуску та проведення
лотерей, а також встановлює вимоги до статутного капіталу
операторів, що не можуть бути меншими за ті, що висуваються
Національним банком України до банків, які здійснюють діяльність
на всій території України. Податок на прибуток, передбачений у
пункті 10.1 цієї статті, не справляється із суми перевищення
доходів над витратами, пов'язаними з випуском та проведенням
державних лотерей. { Частина друга підпункту 10.2.3 пункту 10.2
статті 10 в редакції Законів N 1969-III ( 1969-14 ) від
21.09.2000, N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 10.2 статті 10 в редакції Закону N 639/97-ВР від
18.11.97 }
Стаття 11. Правила ведення податкового обліку
11.1. Для цілей цього Закону використовуються такі податкові
періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
Податковий період починається з першого календарного дня
податкового періоду і закінчується останнім календарним днем
податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської
продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний
податковий період починається з 1 липня поточного звітного
(бюджетного) року. { Абзац другий пункту 11.1 статті 11 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від
01.07.2004 }
Для державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек"
і "Український дитячий центр "Молода гвардія" податковий період
становить один рік. { Пункт 11.1 статті 11 доповнено абзацом
згідно із Законом N 906-VI ( 906-17 ) від 03.02.2009 }
У разі коли особа береться на облік податковим органом як
платник цього податку всередині податкового періоду, то перший
звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає
початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем
наступного податкового періоду.
Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення
першого звітного податкового періоду), останнім податковим
вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який
припадає дата такої ліквідації.
{ Пункт 11.1 статті 11 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 }
11.2. Дата збільшення валових витрат
11.2.1. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу)
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого
відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника
податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання
за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для
робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку
результатів робіт (послуг).
11.2.2. У разі коли платник податку придбаває товари (роботи,
послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або
комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата
оформлення відповідного рахунку (товарного чека).
11.2.3. Датою збільшення валових витрат платника податку при
здійсненні ним операцій з особами, які є:
а) нерезидентами;
б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою,
ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку,
зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей
податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими
від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із
законодавством, -
є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх
імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому
імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного
отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати
(у тому числі часткової або авансової).
Будь-яка особа, визначена абзацом "б" цього підпункту,
зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його
вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має
статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених
цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про
такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення
письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових
витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані
особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа,
яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах,
передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким
платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється
від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього
платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не
несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за
датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг)
на підставі недостовірної інформації про статус платника податку,
зазначеної у договорі.
{ Підпункт 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97, в редакції Закону
N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
11.2.4. Валові витрати підприємств суднобудівної
промисловості, понесені ними у зв'язку з виконанням контрактів на
виготовлення (побудову) морських, річкових суден, включають до
складу валових витрат у податковому періоді, на який припадає дата
збільшення валових доходів, передбачена підпунктом 11.3.7
пункту 11.3 статті 11 цього Закону.
{ Пункт 11.2 статті 11 доповнено підпунктом 11.2.4 згідно із
Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
11.3. Дата збільшення валового доходу
11.3.1. Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка
припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника
податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у
банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
{ Підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 }
11.3.2. У разі здійснення торгівлі продукцією (валютними
цінностями) або роботами (послугами) з використанням торговельних
автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає
наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це
фізичною особою, датою збільшення валового доходу вважається дата
вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання
грошової виручки.
Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються
Національним банком України.
У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами) через
торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток
або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу
вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших
замінників гривні.
{ Підпункт 11.3.2 пункту 11.3 статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 }
11.3.3. У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами)
здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток,
дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою
збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного
рахунку (товарного чека).
{ Пункт 11.3.4 пункту 11.3 статті 11 виключено на підставі
Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
11.3.5. Датою збільшення валового доходу в разі продажу
товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є
дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника
податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому
іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого
платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
{ Підпункт 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законами N 639/97-ВР від 18.11.97, N 2921-III
( 2921-14 ) від 10.01.2002 }
11.3.6. Датою збільшення валових доходів кредитора від
здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування
процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним)
договором.
Датою збільшення валових доходів власника іпотечного
сертифіката участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом є
дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за
консолідованим іпотечним боргом (зменшеного на суму винагороди за
управління та обслуговування іпотечних активів).
Якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів чи
комісій, то кредитор урегульовує таку заборгованість згідно із
пунктом 12.1 статті 12 цього Закону.
При цьому метод нарахувань для визначення податкових
зобов'язань кредитора за таким кредитом (депозитом) не
застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або
списання боргу чи його частини на збитки кредитора у порядку,
встановленому цим Законом.
{ Підпункт 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 в редакції Закону
N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
11.3.7. Суми авансових платежів та попередньої оплати
отримані підприємствами суднобудівної промисловості від замовників
морських, річкових суден включаються до складу валових доходів
таких підприємств за датою підписання акта про передачу морських,
річкових суден замовнику, за умови цільового використання вказаних
коштів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України
( 648-2005-п ).
{ Пункт 11.3 статті 11 доповнено підпунктом 11.3.7 згідно із
Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
Стаття 12. Безнадійна заборгованість
12.1. Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної
заборгованості
12.1.1. Платник податку - продавець товарів (робіт, послуг)
має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на
вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у
поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли
покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з
таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів
компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових
витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається
будь-яка з таких подій:
а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про
стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи
про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;
б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів
компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку -
продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої
йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не
отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених
законодавством;
в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про
стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого
майна (крім податкового боргу).
{ Підпункт 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97; в редакції Закону
N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
12.1.2. Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити
валовий дохід відповідного податкового періоду на суму
заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу
валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або
відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3
цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду
відбувається будь-яка з таких подій:
а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє
його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження
(розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання
недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її
частини;
б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо
продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї
суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення
мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);
в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом
строків, визначених законодавством, або отримав від покупця
відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати
(інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості)
протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому
протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського
суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення
справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.
На суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого
внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах,
визначених законом для несвоєчасного погашення податкового
зобов'язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня
податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого
відбулося збільшення валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1
цього пункту, до останнього дня податкового періоду, на який
припадає збільшення валового доходу, та сплачується незалежно від
значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний
звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її
частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової
угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи
з дати укладення такої мирової угоди.
{ Установити, що в 2005 році пеня, передбачена абзацом п'ятим
підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 стягується із розрахунку
3-кратного розміру річної облікової ставки Національного банку
України, діючої на день виникнення додаткового податкового
зобов'язання згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від
23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Установити, що у 2006 році пеня, передбачена абзацом п'ятим
підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 стягується із розрахунку
3-кратного розміру річної облікової ставки Національного банку
України, діючої на день виникнення додаткового податкового
зобов'язання згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 }
Якщо у майбутньому (з урахуванням строку позовної давності)
такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити
валові витрати на суму оскаржуваної заборгованості.
{ Підпункт 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 в редакції Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
12.1.3. У разі коли платник податку оскаржує рішення суду
у порядку, встановленому законом, збільшення валового доходу,
передбачене підпунктом 12.1.2 цієї статті, не відбувається до
моменту прийняття остаточного рішення відповідним судовим органом.
12.1.4. Повідомлення про збільшення валових витрат або
валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів
12.1.1 та 12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець надає
податковому органу разом з декларацією за звітний період та іншими
первинними документами, які підтверджують наявність
дебіторсько-кредиторської заборгованості.
{ Підпункт 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 в редакції Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002, із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
12.1.5. Платник податку - покупець зобов'язаний збільшити
валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини),
визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за
виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який
припадає перша з подій:
а) або 90-й календарний день від дня граничного строку
погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого
договором або визнаною претензією;
б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом
про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або
вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються
також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію,
надіслану продавцем, у строки, визначені
господарсько-процесуальним законодавством.
Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються
незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа,
прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового
стягнення боргу чи ні.
Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу
покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка
погашається таким покупцем до настання строків, визначених
абзацами "а" або "б" цього підпункту.
Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму
визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за
процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові
витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками
податкового періоду, на який припадає таке погашення.
Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат
згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за
рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка
визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця,
визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її
списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до
законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові
зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким
визнанням.
{ Пункт 12.1 статті 12 доповнено підпунктом 12.1.5 згідно із
Законом N 639/97-ВР від 18.11.97, в редакції Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
12.2. Особливості формування резервів банками та
небанківськими фінансовими установами
{ Назва пункту 12.2 в редакції Закону N 1533-VI ( 1533-17 ) від
23.06.2009 }
12.2.1. Банки та небанківські фінансові установи, крім
страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних
інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних
фондів, формують резерви для відшкодування збитків за всіма видами
кредитних операцій (у тому числі гарантій, поручительств, акцептів
та авалів, підтверджених акредитивів, зобов'язань з кредитування,
консолідованого іпотечного боргу), коштами, розміщеними на
кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними
паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою
дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із
законодавством (далі - страховий резерв).
Страховий резерв формується банком самостійно в розмірі та в
порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків
Національним банком України, а для небанківських фінансових
установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у
сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів
відповідно до повноважень, та включається до складу валових
витрат.
{ Підпункт 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002; в редакції
Законів N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004, N 1533-VI
( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
12.2.2. До складу валових витрат включається 80 відсотків
(для банків на період до 1 січня 2011 року - 100 відсотків)
сукупного розміру страхового резерву, сформованого банком або
небанківською фінансовою установою згідно з підпунктом 12.2.1
цього пункту.
{ Підпункт 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002; в редакції
Закону N 1533-VI ( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
12.2.3. У разі якщо за результатами звітного податкового
періоду сукупний розмір страхового резерву, сформованого згідно з
підпунктами 12.2.1 і 12.2.2, зменшився (крім випадку його
зменшення внаслідок відшкодування банком безнадійної
заборгованості позичальника, у встановленому законодавством
порядку за рахунок страхового резерву кредитора), надлишкова сума
страхового резерву, яка включена до валових витрат, спрямовується
на збільшення валового доходу банку за результатами такого
звітного періоду.
{ Підпункт 12.2.3 пункту 12.2 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законами N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002, N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005; в редакції Закону N 1533-VI
( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
{ Підпункт 12.2.4 пункту 12.2 статті 12 виключено на підставі
Закону N 1533-VI ( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
12.2.5. Порядок і джерела створення та використання резервів
(фондів) для страхування вкладів (депозитів) фізичних осіб
встановлюються окремим законом.
12.3. Порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за
рахунок страхового резерву платника податку
12.3.1. Сума заборгованості відноситься на валові витрати
кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним
договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим
Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на
таку саму суму.
Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо
її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності,
не включається до складу валових витрат кредитора згідно з
підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті та не може бути
відшкодованою за рахунок його страхових резервів. { Абзац другий
підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 в редакції Закону N 1957-IV
( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
Основна сума боргу, яка не може бути примусово стягнутою з
дебітора внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом, визначеної законом, не включається до складу валових
витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї
статті, але може бути відшкодованою за рахунок його страхових
резервів, створених згідно з цією статтею. { Підпункт 12.3.1
пункту 12.3 статті 12 доповнено абзацом згідно із Законом
N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 в редакції Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
12.3.2. Заборгованість кредитора, що виникла внаслідок
невиконання зобов'язань по векселю, відшкодовується за рахунок
страхового резерву після визнання платника по векселю у
встановленому законодавством порядку банкрутом.
Заборгованість кредитора по боргових цінних паперах (крім
векселів), що виникла внаслідок невиконання емітентами своїх
зобов'язань, відшкодовується за рахунок страхового резерву після
визнання емітента банкрутом у порядку, встановленому чинним
законодавством.
Заборгованість фінансової установи від володіння акціями та
іншими пайовими цінними паперами, емітенти яких визнані банкрутами
та за якими скасована державна реєстрація випуску (емісії) таких
цінних паперів, відшкодовується за рахунок страхового резерву
після оприлюднення рішення про скасування випуску (емісії) цінних
паперів відповідними органами за умови, що договори на придбання
таких цінних паперів або внески до статутного капіталу було
здійснено фінансовою установою до моменту оголошення інформації
про скасування реєстрації випуску (емісії).
У разі якщо кредитор у наступних податкових періодах здійснює
продаж або відчужує іншим способом за відповідну компенсацію цінні
папери, заборгованість за якими була попередньо відшкодована за
рахунок страхового резерву, або отримує будь-які суми коштів як
компенсацію їх вартості, сума отриманих (нарахованих) доходів
включається до складу валових доходів кредитора за наслідками
відповідного податкового періоду, в якому відбувся такий продаж
(відчуження).
{ Підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 в редакції Закону
N 1533-VI ( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
12.3.3. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного
банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується
за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття
судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані
кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу
майна позичальника, включаються до складу валових доходів
кредитора в податковий період їх надходження.
У разі коли кредитор надає кредит дебітору, проти якого
порушено справу про банкрутство до моменту укладення кредитної
угоди, та інформація про порушення такої справи була оприлюднена
(за винятком випадків надання фінансових кредитів у межах
процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав)
безнадійна заборгованість за кредитом погашається за рахунок
власних коштів кредитора.
При цьому валовий доход дебітора, об'явленого банкрутом у
встановленому законодавством порядку, не збільшується на суму
зазначеної безнадійної заборгованості.
У разі коли кредитор не може звернутися до суду із заявою
про порушення справи про банкрутство у зв'язку з тим, що безспірні
вимоги такого кредитора до боржника сукупно становлять суму, меншу
за 300 мінімальних розмірів заробітної плати, то така сума вимог
включається до складу валових витрат кредитора у порядку,
визначеному абзацом "б" підпункту 12.1.1 пункту 12.1. { Підпункт
12.3.3 пункту 12.3 статті 12 доповнено абзацом згідно із Законом
N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Підпункт 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 }
12.3.4. Заборгованість, забезпечена заставою (у тому числі
іпотекою), погашається у порядку, передбаченому нормами
відповідних законів.
Заставодержатель має право відшкодувати за рахунок страхового
резерву частину заборгованості, що залишилася непогашеною після
звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до
умов закону та договору. У разі якщо відповідно до законодавства
заборгованість особи вважається повністю погашеною після
проведення позасудового звернення стягнення на предмет застави
незалежно від суми коштів (вартості майна), що надійшла кредитору,
за рахунок страхового резерву відшкодовується частина
заборгованості, що перевищує суму коштів (оціночну вартість
майна), фактично отриманих кредитором.
{ Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97; в редакції Закону
N 1533-VI ( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
12.3.5. Безнадійна заборгованість, яка виникла внаслідок
неспроможності дебітора погасити заборгованість у зв'язку з дією
обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажору),
відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за
наявності будь-якого з нижче названих документів:
підтвердження Торгово-промислової палати України про настання
обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України
або
підтвердження уповноважених органів іншої держави,
легалізованих консульськими установами України, у разі настання
обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої
держави;
рішення Президента України про запровадження надзвичайної
екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затверджене
Верховною Радою України, або рішення Кабінету Міністрів України
про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені,
посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, включаючи рішення
щодо визнання окремих місцевостей потерпілими від несприятливих
погодних умов, які потягли за собою втрату врожаю
сільськогосподарських культур в обсягах, які перевищують 30
відсотків від середнього врожаю за попередні п'ять календарних
років.
При цьому валовий доход дебітора не збільшується на суму
заборгованості, що виникла внаслідок його неспроможності погасити
таку заборгованість у зв'язку з дією обставин непереборної сили
або стихійного лиха (форс-мажору), протягом усього строку дії
таких форс-мажорних обставин.
12.3.6. Прострочена заборгованість підприємств, установ і
організацій, на майно яких не може бути звернено стягнення (або
тих, що не підлягають приватизації) згідно із законодавством
України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у
разі, якщо протягом 30 календарних днів з моменту виникнення
прострочення зазначена заборгованість не була відшкодована коштами
Державного бюджету України чи відповідних місцевих бюджетів або
компенсована в будь-який інший спосіб.
При цьому кредитор у строки, передбачені законодавством,
зобов'язаний звернутися до суду з позовом щодо відшкодування
збитків, отриманих у зв'язку з таким кредитуванням. У разі коли
кредитор не звертається до суду протягом визначених законодавством
строків або у разі коли суд відмовляє у позові або залишає позовну
заяву без розгляду, кредитор зобов'язаний збільшити валові доходи
на суму безнадійної заборгованості у відповідний податковий
період.
12.3.7. Прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а
також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми або
померлими відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора
після отримання свідоцтва про смерть або після винесення рішення
суду про визнання фізичних осіб безвісно відсутніми або померлими
за умови, що таке рішення було прийнято після дня укладення
кредитної угоди.
Після відшкодування простроченої заборгованості відповідно до
цього підпункту кредитор має право здійснити юридичні заходи щодо
стягнення безнадійної заборгованості із спадку такої фізичної
особи у межах та в порядку, визначених законодавством.
{ Підпункт 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 в редакції Закону
N 1533-VI ( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
12.3.8. Прострочена заборгованість за договорами, визнаними у
судовому порядку повністю або частково недійсними з вини дебітора,
відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у разі,
якщо дебітор не погашає заборгованість за зазначеними договорами
протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення суду про
визнання їх повністю або частково недійсними.
При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму такої
заборгованості у податковий період, на який припадає рішення суду
щодо визнання договорів повністю або частково недійсними з вини
дебітора.
12.3.9. Прострочена заборгованість за договорами або їх
частинами, визнаними у судовому порядку недійсними з вини
кредитора або з вини обох сторін, погашається за рахунок
повернення дебітором суми кредиторської заборгованості, а в разі
її неповернення протягом 30 календарних днів - з прибутку, який
залишається у розпорядженні кредитора після оподаткування.
При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму такої
заборгованості у податковий період, на який припадає рішення суду
щодо визнання договорів або їх частин недійсними з вини обох
сторін.
12.3.10. Прострочена заборгованість фізичних осіб, стосовно
яких оголошено розшук у порядку, передбаченому
Кримінально-процесуальним кодексом України, відшкодовується за
рахунок страхового резерву кредитора у разі, якщо протягом 180
календарних днів з дня оголошення розшуку місце перебування такої
фізичної особи не встановлено.
12.3.11. Прострочена заборгованість юридичних осіб, стосовно
керівників яких оголошено розшук у порядку, передбаченому
Кримінально-процесуальним кодексом України, відшкодовується за
рахунок страхового резерву кредитора у разі, якщо протягом 180
календарних днів з дня оголошення розшуку місце перебування цих
осіб не встановлено.
12.3.12. У разі коли всі заходи щодо стягнення безнадійної
заборгованості згідно з порядком, визначеним пунктом 12.3 цієї
статті, не привели до позитивного наслідку, банки та небанківські
фінансові установи відносять на валові витрати таку заборгованість
в частині, що не відшкодована за рахунок страхового резерву,
створеного відповідно до цієї статті.
12.4. Додаткові положення
12.4.1. У разі коли дебітор повністю або частково погашає
безнадійну заборгованість, попередньо віднесену кредитором до
складу валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового
резерву згідно з положеннями пункту 12.1 і пункту 12.3 цієї
статті, кредитор збільшує валовий доход на суму компенсації,
одержаної від дебітора, у податковий період, протягом якого
відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини.
12.4.2. У разі коли за висновком відповідного уповноваженого
органу, визначеного підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 цієї статті,
обставини непереборної сили, стихійного лиха (форс - мажору)
носять тимчасовий характер і не впливають на дієспроможність
дебітора сплатити заборгованість після їх закінчення, кредитор
може надати претензію дебітору стосовно сплати зазначеної
заборгованості. У випадку якщо дебітор не погасив зазначену
заборгованість або кредитор не звернувся з позовом до суду
стосовно стягнення такої заборгованості протягом строків,
визначених законодавством, валові доходи кредитора і дебітора
збільшуються на суму зазначеної заборгованості.
{ Підпункт 12.4.2 пункту 12.4 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 }
12.4.3. У разі коли фізична особа - дебітор, визнана у
судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, заявляється,
кредитор зобов'язаний здійснити відповідні заходи щодо стягнення
заборгованості з такої особи. У випадку коли така фізична особа
сплачує заборгованість, що була попередньо віднесена кредитором до
складу валових витрат або відшкодована за рахунок страхового
резерву, кредитор збільшує валовий доход на суму коштів, одержаних
від дебітора у податковий період, протягом якого відбулося
повернення зазначеної заборгованості.
( Текст документа підготовлено Відділом баз данних НПД УКС ВР )
12.4.4. У разі коли відповідно до законодавства рішення про
визнання договорів недійсними з вини дебітора скасоване, а
кредитор не оскаржує таке рішення у строки, передбачені
законодавством, кредитор збільшує валовий доход на суму
заборгованості, попередньо включену до валових витрат або
відшкодовану за рахунок страхового резерву у податковий період,
протягом якого закінчився строк для подання такої скарги.
12.4.5. У разі коли фізична особа, стосовно якої органами
слідства оголошено розшук, розшукана і сплачує заборгованість, яка
була попередньо включена кредитором до складу валових витрат або
відшкодована за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує
валовий доход на суму компенсації заборгованості, одержаної від
дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення
зазначеної заборгованості (її частини).
12.4.6. У разі коли юридичні або фізичні особи, визнані
винними в заподіянні шкоди згідно з положеннями Цивільного кодексу
України ( 435-15 ), сплачують заборгованість фізичної особи, що
віднесена кредитором до складу валових витрат або відшкодована за
рахунок страхового резерву, кредитор збільшує валовий доход на
суму коштів, одержаних у погашення заборгованості дебітора, у
податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної
заборгованості (її частини).
{ Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
Стаття 13. Оподаткування нерезидентів
13.1. Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх
походження з України, від провадження господарської діяльності (у
тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях)
оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом
із джерелом їх походження з України, слід розуміти:
а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь
нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями,
випущеними (виданими) резидентом; { Підпункт "а" пункту 13.1
статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;
в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг";
{ Підпункт "в" пункту 13.1 статті 13 в редакції Законів
N 793/97-ВР від 30.12.97, N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується)
резидентами або постійними представництвами на користь
нерезидента-лізингодавця (орендодавця);
д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на
території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна
постійного представництва нерезидента;
е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними
паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно
до норм цього Закону;
є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на
території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів
на території України;
ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої,
релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або
уповноважених ними осіб) на території України;
з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана
від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів
стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих
нерезидентом або його постійним представництвом на території
України на користь резидентів;
и) внески та премії на страхування або перестрахування
ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або
страхування резидентів від ризиків за межами України;
і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім
державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих
на території України, доходи від організації та проведення
грального бізнесу, лотерей (крім державних);
ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь
нерезидентів;
й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним
представництвом цього або іншого нерезидента) господарської
діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді
виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт,
послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого
нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості
послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного
забезпечення. { Підпункт "й" пункту 13.1 статті 13 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 793/97-ВР від 30.12.97 }
13.2. Резидент або постійне представництво нерезидента, що
здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи
будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України,
отриманого таким нерезидентом від провадження господарської
діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в
гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6,
зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у
пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх
суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої
виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які
набрали чинності.
{ Пункт 13.2 статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 977-XIV ( 977-14 ) від 15.07.99, N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 }
13.3. { Абзац перший пункту 13.3 статті 13 виключено на
підставі Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
Прибутки нерезидентів, отримані у вигляді доходів на
безпроцентні (дисконтні) облігації чи казначейські зобов'язання,
оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10
цього Закону, у такому порядку: { Абзац другий пункту 13.3 статті
13 із змінами, внесеними згідно із Законами N 349-IV ( 349-15 )
від 24.12.2002, N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
базою оподаткування є прибуток, який розраховується як
різниця між номінальною вартістю безпроцентних (дисконтних) цінних
паперів, сплаченою (нарахованою) їх емітентом, та ціною їх
придбання на первинному чи вторинному фондовому ринку;
з метою здійснення податкового контролю придбання або продаж
зазначених у цьому пункті цінних паперів може здійснюватися від
імені та за рахунок нерезидента виключно його постійним
представництвом або резидентом, який працює від імені, за рахунок
та за дорученням такого нерезидента;
зазначені резидент або постійне представництво нерезидента
несуть відповідальність за повне та своєчасне нарахування та
внесення до бюджету податків, утриманих при виплаті нерезиденту
доходів від володіння процентними або безпроцентними (дисконтними)
цінними паперами. Центральний податковий орган України встановлює
порядок надання резидентами або постійними представництвами
нерезидента розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів та
звітів про утримання та внесення до відповідного бюджету податків,
встановлених цією статтею.
Резиденти, які працюють від імені, за рахунок та за
дорученням нерезидента на ринку процентних або безпроцентних
(дисконтних) облігацій чи казначейських зобов'язань, самостійно
подають податковому органу за місцем свого розташування звіт про
утримання та внесення до відповідного бюджету податків,
встановлених цією статтею.
13.4. Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані
нерезидентами, у вигляді процентів або доходу (дисконту) на
державні цінні папери, продані (розміщені) нерезидентам за межами
території України через уповноважених агентів - нерезидентів, або
процентів, сплачених нерезидентам за отримані Україною позики
(кредити або державні зовнішні запозичення), які відображаються у
Державному бюджеті України чи кошторисі Національного банку
України.
13.5. Сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за
договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у
джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. { Абзац
перший пункту 13.5 статті 13 в редакції Закону N 1957-IV
( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
При цьому:
базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;
особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його
до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від
того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він
суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.
{ Пункт 13.5 статті 13 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 }
13.6. Страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати у
межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому
числі страхування життя) на користь нерезидентів, зобов'язані
оподатковувати суми такого страхування або перестрахування таким
чином:
при укладенні договорів страхування або перестрахування
ризику безпосередньо із страховиками та
перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності
(стійкості) яких відповідає вимогам, установленим спеціально
уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків
фінансових послуг (у тому числі через або за посередництвом
перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному таким
уповноваженим органом, підтверджують, що перестрахування здійснено
у перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого
відповідає вимогам, установленим зазначеним уповноваженим
органом), а також при укладенні договорів перестрахування з
обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора
ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок
ядерного інциденту, - за ставкою 0 відсотків; { Абзац другий
пункту 13.6 статті 13 в редакції Закону N 398-V ( 398-16 ) від
30.11.2006 }
в інших випадках - за ставкою 12 відсотків від суми таких
виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких
виплат. { Абзац третій пункту 13.6 статті 13 в редакції Закону
N 398-V ( 398-16 ) від 30.11.2006 }
Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам від наданих
рекламних послуг на території України, сплачують податок за
ставкою 20 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок.
{ Пункт 13.6 статті 13 в редакції Законів N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002, N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Пункт 13.7 статті 13 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
13.8. Суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою
діяльність на території України через постійне представництво,
оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне
представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника
податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого
нерезидента.
У разі якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в
Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від
своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво
в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні,
визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого
балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з
податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.
У разі неможливості шляхом прямого підрахування визначити
прибуток, одержаний нерезидентами з джерелом його походження з
України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом
як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними
шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового
доходу коефіцієнта 0,7.
13.9. Резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та
інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів (робіт,
послуг) за рахунок і на користь нерезидента (включаючи укладення
договорів з іншими резидентами від імені і на користь
нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету
податок з доходу, одержаного таким нерезидентом із джерел в
Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування
прибутків нерезидентів, що здійснюють свою діяльність на території
України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не
підлягають додатковій реєстрації у податкових органах як платники
податку на прибуток.
{ Абзац другий пункту 13.9 статті 13 виключено на підставі
Закону N 393-XIV ( 393-14 ) від 14.01.99 } Зазначені у цій статті
види податку на прибуток, крім податку на репатріацію,
встановленого пунктом 13.2, є частиною внутрішнього податку на
прибуток підприємств, і їх ставка не регулюється міжнародними
угодами з питань уникнення подвійного оподаткування, які регулюють
ставки податку на репатріацію доходів.
{ Встановити, що абзац другий пункту 13.9 статті 13 цього Закону
не застосовується до доходів та витрат, отриманих і проведених з 1
липня 1997 року згідно із Законом N 393-XIV ( 393-14 ) від
14.01.99 }
{ Стаття 13 в редакції Закону N 639/97-ВР від 18.11.97 }
Стаття 14. Оподаткування виробників сільськогосподарської
продукції
14.1. Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво
сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у
порядку і в розмірах, передбачених цим Законом, за підсумками
звітного податкового року.
Валові доходи і витрати підприємств - виробників
сільськогосподарської продукції, утримані (понесені) протягом
звітного податкового року, підлягають індексуванню виходячи з
офіційного індексу інфляції за період від місяця, наступного за
місяцем понесення таких витрат (отримання доходів), до кінця
звітного податкового року.
Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на
землю, що використовується у сільськогосподарському виробничому
обороті.
{ Абзац четвертий пункту 14.1 статті 14 виключено на підставі
Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
14.2. Дія пункту 14.1 цієї статті не поширюється на
підприємства, основною діяльністю яких є виробництво та/або
продаж продукції квітково-декоративного рослинництва, дикорослих
рослин, диких тварин і птахів, риби (крім риби, виловленої у
річках та закритих водоймах), хутряних товарів, лікеро-горілчаних
виробів, пива, вина і виноматеріалів (крім виноматеріалів, що
продаються для подальшої переробки), які оподатковуються у
загальному порядку.
{ Пункт 14.2 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 639/97-ВР від 18.11.97 }
14.3. У разі продажу товарів, безпосередньо пов'язаних з
технологічними процесами виробництва сільськогосподарської
продукції, виробникам такої сільськогосподарської продукції на
умовах товарного кредиту, валові доходи кредитора збільшуються у
податковому періоді, на який відповідно до умов такого кредитного
договору припадає строк здійснення розрахунків з позичальником.
У разі якщо об'єктом такого товарного кредиту є товари,
витрати на які включаються до складу валових витрат, датою
збільшення валових витрат позичальника є дата здійснення
розрахунків щодо погашення заборгованості по такому товарному
кредиту.
Якщо об'єктом такого товарного кредиту є товари, витрати на
які відповідно до статті 8 цього Закону підлягають амортизації,
датою збільшення балансової вартості відповідної групи основних
фондів є дата здійснення позичальником розрахунків щодо погашення
заборгованості по такому товарному кредиту.
{ Статтю 14 доповнено пунктом 14.3 згідно із Законом N 639/97-ВР
від 18.11.97 }
Стаття 15. Порядок внесення змін до Закону
Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт
оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку,
строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть
встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього
Закону.
{ Офіційне тлумачення положення статті 15 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 5-рп/2010 ( v005p710-10 ) від 16.02.2010 }
Стаття 16. Порядок нарахування та строки сплати податку
16.1. Платники податку самостійно визначають суми податку, що
підлягають сплаті.
16.2. Податок на прибуток нараховується за ставкою,
визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає
оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з
урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та
статей 6 та 13 цього Закону.
{ Пункт 16.2 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
16.3. Платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає
патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ), зобов'язаний
окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду
такої діяльності та окремо визначати податок на прибуток від іншої
діяльності. З цією метою такі платники податку ведуть окремий
облік:
валових доходів, отриманих від здійснення діяльності, що
підлягає патентуванню;
валових витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої
діяльності;
балансової вартості товарів, матеріалів, сировини,
комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному виробництві та залишках готової продукції (далі
- запаси), які використовуються для здійснення діяльності, що
підлягає патентуванню. При цьому балансова вартість таких запасів
не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості
згідно із пунктом 5.9 статті 5 цього Закону, для визначення
об'єкта оподаткування від іншої діяльності;
амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу
основних фондів, що використовуються для здійснення діяльності, що
підлягає патентуванню.
У разі якщо основні фонди використовуються як для здійснення
діяльності, що підлягає патентуванню, так і для іншої діяльності,
то з метою визначення об'єкта оподаткування для різних видів
діяльності, застосовується метод пропорційного розподілу суми
амортизаційних відрахувань залежно від питомої ваги доходів, що
припадає на кожний вид діяльності. За цим методом валовий дохід
платника податку, одержаний за окремим видом діяльності, що
підлягає патентуванню, підлягає зменшенню на частку загальної суми
нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума
доходу, одержаного за окремим видом діяльності, що підлягає
патентуванню, відноситься до загальної суми валового доходу.
Аналогічно відбувається розподіл валових витрат, що одночасно
пов'язані як з діяльністю, що підлягає патентуванню, так і з іншою
діяльністю.
Податок з прибутку, отриманого від діяльності, яка підлягає
патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ), підлягає сплаті до
бюджету у сумі, визначеній відповідно до цього Закону, зменшений
на вартість придбаних торгових патентів для здійснення цього виду
діяльності.
{ Пункт 16.3 статті 16 в редакції Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від
25.03.2005 }
16.4. Податок за звітний період сплачується його платником
до відповідного бюджету у строк, визначений законом для
квартального податкового періоду. { Абзац перший пункту 16.4
статті 16 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
Платники податку у строки, визначені законом, подають до
податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний
період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного
значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі
його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При
цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку
подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року -
повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним
податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради
України, що відповідає за проведення податкової політики. { Абзац
другий пункту 16.4 статті 16 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року, в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 }
У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити
окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у
податковій декларації з цього податку, такий платник податку може
надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній
формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи
обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених
за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим
Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська
звітність подається органам державної статистики згідно із
законом. Крім того, бухгалтерська звітність подається
підприємствами органам, до сфери управління яких вони належать,
згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші
податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи
оподаткування. У зв'язку з цим платник податку не несе податкової
відповідальності за затримку, неподання або неповне подання
бухгалтерської звітності. { Абзац третій пункту 16.4 статті 16 в
редакції Законів N 639/97-ВР від 18.11.97 N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 }
Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво
сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток у
строки, визначені законом для річного податкового періоду, за
формою, що встановлюється центральним податковим органом України.
{ Абзац четвертий пункту 16.4 статті 16 в редакції Закону
N 793/97-ВР від 30.12.97, із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року }
Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю
яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться
підприємства, валовий доход яких від продажу сільськогосподарської
продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий)
рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу.
{ Абзац п'ятий пункту 16.4 статті 16 в редакції Закону
N 793/97-ВР від 30.12.97 }
У разі, якщо за звітний (податковий) рік валовий доход таких
підприємств від продажу сільськогосподарської продукції не
перевищує п'ятдесяти відсотків загальної суми валового доходу,
прибуток таких підприємств від продажу продукції (робіт, послуг),
що не відноситься до сільськогосподарської продукції,
оподатковується у загальному порядку. { Абзац шостий пункту 16.4
статті 16 в редакції Закону N 793/97-ВР від 30.12.97 }
{ Пункт 16.5 статті 16 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 16.6 статті 16 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 16.7 статті 16 виключено на підставі Закону
N 639/97-ВР від 18.11.97 }
{ Пункт 16.7 статті 16 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 16.8 статті 16 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
16.9. Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками
податку, які здійснюють страхову діяльність, визначається у
порядку, передбаченому пунктом 7.2 цього Закону.
16.10. Бюджетні організації сплачують податок на прибуток,
отриманий від господарської діяльності, щоквартально за
наростаючим підсумком з початку звітного податкового року.
Неприбуткові організації, визначені пунктом 7.11 цього
Закону, сплачують податок на прибуток від неосновної діяльності у
загальному порядку.
16.11. Нерезиденти, що проводять діяльність на території
України через постійне представництво, ведуть бухгалтерський облік
та звітність згідно з законодавством України, щоквартально подають
податковим органам за місцезнаходженням постійного представництва
декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також
розрахунок нарахованого податку на прибуток за формою,
встановленою центральним податковим органом.
У разі зупинення діяльності постійного представництва до
закінчення звітного кварталу, зазначені документи подаються
державному податковому органу протягом 15 календарних днів з
моменту такого зупинення.
16.12. Податок на прибуток нерезидента обчислюється платником
податку і підлягає підтвердженню податковим органом за
місцезнаходженням постійного представництва. { Абзац перший пункту
16.12 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
Нерезидент щорічно отримує від податкового органу
підтвердження щодо сплати податку на прибуток українською мовою.
Щорічні аудиторські перевірки фінансово-господарських
результатів діяльності нерезидента проводяться відповідно до
закону.
16.13. Відповідальність за утримання та перерахування до
бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні
заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті
13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні
виплати.
Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті
13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.
( Абзац другий пункту 16.12 в редакції Закону N 639/97-ВР від
18.11.97 )
Перерахування податку, зазначеного в пункті 10.2 цього
Закону, здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту
здійснення таких виплат. { Абзац третій пункту 16.12 в редакції
Закону N 639/97-ВР від 18.11.97 }
{ Абзац четвертий пункту 16.13 статті 16 виключено на
підставі Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
16.14. Сплата податку іншими, ніж платник податку, особами не
дозволяється.
16.15. Порядок ведення і складання податкових звітів,
декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку
встановлюється центральним податковим органом.
16.16. Надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані
за звітний період наростаючим підсумком з початку року,
зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються
платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня одержання
письмової заяви такого платника податку. { Абзац перший пункту
статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-ВР від
18.11.97 }
{ Абзац другий пункту статті 16 виключено на підставі Закону
N 639/97-ВР від 18.11.97 }
Стаття 17. { Дію статті 17 зупинено на 2003 рік згідно із
Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002 }
{ Дію статті 17 зупинено на 2002 рік згідно із
Законом N 2905-III ( 2905-14 ) від 20.12.2001 }
{ Дію статті 17 зупинено на 2001 рік згідно із
Законом N 2120-III ( 2120-14 ) від 07.12.2000 }
{ Дію статті 17 зупинено на 2000 рік в частині
зарахування сум податку на прибуток виключно до
бюджету територіальної громади на підставі
Закону N 1458-III ( 1458-14 ) від 17.02.2000 }
Зарахування податку до бюджету
Податок зараховується до бюджетів згідно з Бюджетним кодексом
України.
{ Стаття 17 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
Стаття 18. Спеціальні правила
18.1. Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною
Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені
цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
18.2. У разі укладення договорів з нерезидентами не
дозволяється включення до контракту податкових застережень, згідно
з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе
зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів.
18.3. У разі укладення договорів, які передбачають
здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів,
що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків
через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки,
незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або
іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або
нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких
товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у
сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт,
послуг). { Абзац перший пункту 18.3 статті 18 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з
календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає
офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого
Кабінетом Міністрів України. { Абзац другий пункту 18.3 статті 18
в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
Для цілей цього пункту під терміном "нерезиденти, що мають
офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території
офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території
офшорних зон, які надали платнику податку виписку із
правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською
установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус
такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом
першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність
зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації. { Пункт
18.3 статті 18 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 18.3 статті 18 в редакції Закону N 639/97-ВР від
18.11.97 }
Стаття 19. Усунення подвійного оподаткування
19.1. Суми податків на прибуток, отриманий з іноземних
джерел, що сплачені суб'єктами господарської діяльності за
кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в
Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована
за правилами, встановленими цим Законом.
19.2. Розмір зарахованих сум податку на прибуток з іноземних
джерел протягом податкового періоду не може перевищувати суми
податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку
протягом такого періоду.
19.3. Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових
зобов'язань такі податки, сплачені в інших країнах:
податок на капітал (майно) та приріст капіталу;
поштові податки;
податки на реалізацію (продаж);
інші непрямі податки незалежно від того, чи підпадають вони
під категорію прибуткових податків, чи оподатковуються окремими
податками згідно із законодавством іноземних держав;
суми податку, сплачені з пасивного прибутку (дивідендів,
процентів, страхування, роялті).
19.4. Зарахування сплачених за митним кордоном України сум
податку на прибуток провадиться за умови подання письмового
підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати
такого податку та за наявності міжнародного договору України про
усунення подвійного оподаткування доходів, ратифікованого
Верховною Радою України.
Стаття 20. Відповідальність платників податку
20.1. Відповідальність за правильність нарахування,
своєчасність сплати податку та дотримання податкового
законодавства несе платник податку у порядку та розмірах,
визначених законом.
{ Пункт 20.1 статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня
2001 року }
{ Пункт 20.2 статті 20 виключено на підставі Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року }
{ Пункт 20.3 статті 20 виключено на підставі Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року }
{ Пункт 20.4 статті 20 виключено на підставі Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року }
{ Пункт 20.5 статті 20 виключено на підставі Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року }
{ Пункт 20.6 статті 20 виключено на підставі Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року }
{ Пункт 20.7 статті 20 виключено на підставі Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року }
Стаття 21. Інші положення
21.1. Суми виявленого прихованого (заниженого) прибутку та
штрафи справляються за весь час ухилення від сплати податку.
21.2. Після закінчення встановлених строків сплати податку до
бюджетів невнесені суми стягуються з нарахуванням пені, відповідно
до закону.
{ Пункт 21.2 статті 21 в редакції Закону N 2181-III ( 2181-14 )
від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року }
21.3. Сума податкових платежів, що надміру надійшла до
бюджету в результаті неправильного нарахування або порушення
платником податку встановленого порядку сплати податку, підлягає
поверненню з відповідного бюджету протягом десяти робочих днів з
моменту отримання податковим органом відповідної заяви платника
податку або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету
майбутніх періодів, за вибором платника податку, в разі якщо не
минув строк позовної давності, встановлений законодавством.
{ Абзац перший пункту 21.3 статті 21 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 }
Подання заяви про повернення надміру сплачених податків
перериває перебіг строку позовної давності.
21.4. Сума податку, що надміру надійшла до бюджету в
результаті неправильного нарахування (донарахування) податковим
органом, підлягає поверненню з відповідного бюджету з урахуванням
сум, сплачених за фінансовими санкціями, або зарахуванню на
зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів на
підставі заяви, що подається платником податку такому податковому
органу, якщо не минув строк позовної давності, встановлений
законодавством. При цьому починаючи з дня внесення зазначених сум
до бюджету і закінчуючи днем їх повернення (заліку) на зазначену
суму провадиться нарахування у розмірі 120 процентів облікової
ставки Національного банку України, що діяла на момент такого
повернення (заліку).
21.5. Обов'язковими для виконання платником податку є тільки
акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо
передбачених цим Законом, та зареєстровані Міністерством юстиції
України.
Стаття 22. Прикінцеві положення
22.1. Ввести в дію Закон України "Про внесення змін до Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" з 1 липня 1997
року.
{ Пункт 22.2 статті 22 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
22.2. Установити, що в 2005 році віднесення до валових
витрат будь-яких витрат, передбачених абзацом першим
підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону, та пов'язаних з
поліпшенням основних фондів 2-4 групи, що підлягають амортизації,
у тому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів,
здійснюється у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної
балансової вартості 2-4 групи основних фондів станом на початок
звітного періоду, а по об'єктах основних фондів 1 групи, до
валових витрат включаються витрати, що не перевищують суму у
розмірі 10 відсотків до балансової вартості об'єкта, що
ремонтується, станом на початок звітного періоду.
{ Пункт 22.2 статті 22 в редакції Закону N 2505-IV ( 2505-15 )
від 25.03.2005 }
{ Пункт 22.3 статті 22 виключено на підставі Закону N 1957-IV
( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Пункт 22.4 статті 22 виключено на підставі Закону N 1957-IV
( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
22.5. Акти законодавства до приведення їх у відповідність із
цим Законом застосовуються в частині, що не суперечить цьому
Закону.
{ Абзац другий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац третій пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац четвертий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац п'ятий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац шостий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац сьомий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац восьмий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац дев'ятий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац десятий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац одинадцятий пункту 22.5 статті 22 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац дванадцятий пункту 22.5 статті 22 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац тринадцятий пункту 22.5 статті 22 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац чотирнадцятий пункту 22.5 статті 22 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац п'ятнадцятий пункту 22.5 статті 22 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац шістнадцятий пункту 22.5 статті 22 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац сімнадцятий пункту 22.5 статті 22 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Пункт 22.5 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 639/97-ВР від 18.11.97, N 793/97-ВР від 30.12.97; N 403-XIV
( 403-14 ) від 15.01.99; N 515-XIV ( 515-14 ) від 18.03.99;
N 722-XIV ( 722-14 ) від 03.06.99; N 971-XIV ( 971-14 ) від
15.07.99; N 973-XIV ( 973-14 ) від 15.07.99; N 1278-XIV
( 1278-14 ) від 03.12.99, N 1375-XIV ( 1375-14 ) від 13.01.2000,
N 1606-III ( 1606-14 ) від 23.03.2000, N 1608-III ( 1608-14 ) від
23.03.2000, N 1715-III ( 1715-14 ) від 11.05.2000, N 1749-III
( 1749-14 ) від 01.06.2000, N 2199-III ( 2199-14 ) від 21.12.2000,
N 2323-III ( 2323-14 ) від 22.03.2001, N 2355-III ( 2355-14 ) від
05.04.2001, N 2744-III ( 2744-14 ) від 04.10.2001, N 3118-III
( 3118-14 ) від 07.03.2002, N 40-IV ( 40-15 ) від 04.07.2002,
N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, N 1344-IV ( 1344-15 ) від
27.11.2003, N 1702-IV ( 1702-15 ) від 11.05.2004, N 2285-IV
( 2285-15 ) від 23.12.2004 }
22.6. Запропонувати Президенту України привести чинні
нормативні акти, видані Президентом України, у відповідність з цим
Законом.
22.7. Штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників
податку у зв'язку з порушенням нормативних актів Кабінету
Міністрів України або центрального податкового органу, виданих
протягом строків, передбачених цією статтею, у випадках, прямо
передбачених цим Законом, починають застосовуватися до таких
платників податку за наслідками податкового періоду, наступного за
податковим періодом, протягом якого були оприлюднені такі акти.
Планові перевірки платників податку щодо застосування норм
цього Закону здійснюються у порядку, передбаченому
законодавством, починаючи з 1 лютого 1998 року. { Пункт 22.7
статті 22 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 639/97-ВР
від 18.11.97 }
22.8. Балансова вартість основних фондів, які згідно зі
статтею 8 цього Закону підпадають під визначення груп 1, 2 та 3,
введених в експлуатацію до набрання чинності цим Законом,
визначається на рівні їх залишкової вартості за станом на момент
набрання чинності цим Законом з включенням їх до відповідної
групи основних фондів з метою подальшої амортизації.
{ Пункт 22.8 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 639/97-ВР від 18.11.97 }
22.9. Балансова вартість нематеріальних активів, що введені в
експлуатацію до набрання чинності цим Законом, визначається на
рівні їх первісної балансової вартості за станом на момент
набрання чинності цим Законом та підлягає подальшій амортизації.
{ Пункт 22.9 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 639/97-ВР від 18.11.97 }
22.10. Балансова вартість витрат, пов'язаних з видобутком
корисних копалин, які підпадають під визначення статті 9 цього
Закону та включених до балансу платника податку до набрання
чинності цим Законом, визначається як їх залишкова балансова
вартість за станом на момент набрання чинності цим Законом та
підлягає подальшій амортизації.
{ Пункт 22.10 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 639/97-ВР від 18.11.97 }
22.11. Для родовищ, частково розроблених на момент набрання
чинності цим Законом, загальний розрахунковий обсяг видобутку
корисних копалин визначається на рівні залишкових запасів
родовища, за станом на момент набрання чинності цим Законом.
22.12. Норми пункту 12.1 цього Закону не поширюються на
заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів
(робіт, послуг), проданих (відвантажених, наданих, виконаних) до
набрання чинності цим Законом.
Порядок урегулювання безнадійної заборгованості банками за
рахунок страхових резервів, визначений статтею 12 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств", застосовується для цілей
оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до страхового
резерву кредитора з 1 липня 1997 року. { Пункт 22.12 статті 22
доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1957-IV ( 1957-15 )
від 01.07.2004 }
22.13. У 2008 році платники податку за результатами
одинадцяти місяців 2008 року зобов'язані подати декларацію,
складену за правилами, встановленими для повного податкового
періоду, з урахуванням приросту (убутку) матеріальних запасів за
одинадцять місяців 2008 року, суми амортизаційних відрахувань,
нарахованих за три квартали поточного року, та двох третин
амортизаційних відрахувань четвертого кварталу цього року і
сплатити податкове зобов'язання, нараховане згідно із зазначеною
декларацією у строки, встановлені законом для місячного
податкового періоду.
( Текст взятo з сайту Верховної Ради України )
{ Пункт 22.13 статті 22 в редакції Законів N 398-V ( 398-16 ) від
30.11.2006, N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008, N 309-VI ( 309-17 )
від 03.06.2008 }
{ Пункт 22.14 статті 22 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 22.15 статті 22 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
22.14. Для визначення доходів або витрат платника податку від
збільшення (зменшення) страхових резервів починаючи з податкового
періоду, в якому набирає чинності цей Закон, на 1 січня 2009 року
розраховується сума страхових резервів, сформованих відповідно до
пункту 12.2 статті 12 цього Закону в редакції, викладеній у Законі
України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
метою подолання негативних наслідків фінансової кризи"
( 1533-17 ).
При цьому коригування суми валових витрат (доходів) у зв'язку
із створенням та використанням страхових резервів, сформованих до
1 січня 2009 року, не здійснюється.
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.14 згідно із Законом N 1533-VI
( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
22.15. Тимчасово, на період з 1 січня 2009 року до 1 січня
2011 року (включно), для банків-резидентів датою збільшення
валових доходів від здійснення кредитних операцій є дата отримання
таких доходів.
Доходи від кредитних операцій банків, нараховані за період з
1 січня 2009 року до 31 грудня 2010 року (включно) але не отримані
станом на 1 січня 2011 року, включаються до складу валового доходу
банку на дату їх фактичного отримання.
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.15 згідно із Законом N 1533-VI
( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
22.16. Оподаткування доходів, одержаних від володіння
державними цінними паперами і облігаціями місцевих позик,
проводиться по державних цінних паперах і облігаціях місцевих
позик, що придбані платником податку після набрання чинності цим
Законом.
{ Пункт 22.16 статті 22 в редакції Закону N 639/97-ВР від
18.11.97 }
{ Пункт 22.17 статті 22 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
22.18. Норми пункту 5.7 цього Закону набирають чинності після
прийняття відповідних законів. Норми пункту 6.3 застосовуються
починаючи з 1 січня 1999 року.
{ Пункт 22.18 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 639/97-ВР від 18.11.97, N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Пункт 22.19 статті 22 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
22.20. У зв'язку з введенням обов'язкової реєстрації
постійних представництв нерезидентів в якості платників податку
державна реєстрація таких постійних представництв нерезидентів з
моменту набрання чинності цим Законом не застосовується у тому
числі в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі
України або інших органах державної влади.
{ Пункт 22.20 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 639/97-ВР від 18.11.97 }
{ Пункт 22.21 статті 22 виключено на підставі Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Пункт 22.22 статті 22 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 22.23 статті 22 виключено на підставі Закону
N 793/97-ВР від 30.12.97 }
22.23. На період з 1 січня 1999 року до 1 січня 2002 року до
валового доходу платника податку не включаються суми коштів,
нараховані (отримані) у складі ціни продажу електричної та
теплової енергії у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
електричну та теплову енергію, які спрямовуються на фінансування
витрат, пов'язаних із добудовою енергоблоків електростанцій та
теплоелектроцентралей України, перелік яких встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Зазначені кошти зараховуються на спеціальний рахунок і
використовуються виключно на фінансування витрат, пов'язаних з
добудовою таких енергоблоків.
Державна податкова адміністрація України встановлює порядок
обліку і подання податкової звітності про використання коштів,
спрямованих на фінансування витрат, пов'язаних з добудовою
енергоблоків електростанцій та теплоелектроцентралей України,
перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі використання зазначених коштів не за цільовим
призначенням такі кошти включаються до складу валового доходу
платника податку і оподатковуються на загальних підставах.
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.23 згідно із Законом N 317-XIV
( 317-14 ) від 16.12.98 }
{ Пункт 22.24 статті 22 виключено на підставі Закону
N 568-XIV ( 568-14 ) від 06.04.99 }
22.24. Протягом строку дії норм ратифікованих Верховною
Радою України міжнародних договорів (угод) України з питань
космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи
агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів,
космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів
космічних систем), але не пізніше 1 січня 2015 року, податковий
період, за який визначаються податкові зобов'язання з податку на
прибуток, дорівнює одному звітному календарному року для
резидентів - суб'єктів космічної діяльності, які отримали ліцензію
на право її здійснення та беруть участь у виконанні таких
договорів (угод). При цьому норми амортизації, встановлені
підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 цього Закону, застосовуються
до балансової вартості основних фондів у розрахунку на такий
звітний календарний рік.
Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості
запасів, що використовуються з метою здійснення космічної
діяльності, встановлений пунктом 5.9 статті 5 цього Закону,
провадиться за наслідками звітного податкового року, а решта
запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.
Якщо зазначені договори визнаються сторонами повністю
виконаними до настання 1 січня 2015 року, то останній податковий
період (у тому числі для визначення норм амортизаційних
відрахувань) розраховується з початку календарного року до
закінчення звітного кварталу такого року, на який припадає таке
повне виконання договорів.
Протягом строку дії норм ратифікованих Верховною Радою
України міжнародних договорів (угод) України з питань космічної
діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати,
системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних
ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних
систем),але не пізніше 1 січня 2015 року, платники податку -
суб'єкти космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її
здійснення, включають до складу валових доходів вартість товарів
(робіт, послуг), фактично поставлених таким платником податку без
урахування отриманих від платника податку - покупця авансових
платежів, а до складу валових витрат - вартість товарів (робіт,
послуг), фактично отриманих (оприбуткованих) платником податку -
покупцем таких товарів (робіт, послуг) без урахування наданих
платнику податку - продавцю авансових платежів.
Платники податку, які підпадають під дію цього пункту та при
цьому здійснюють види діяльності інші, ніж космічна, ведуть
окремий податковий облік за такими іншими видами діяльності за
загальними правилами та у порядку, визначеному нормами пункту 7.20
статті 7 цього Закону.
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.24 згідно із Законом N 1559-III
( 1559-14 ) від 16.03.2000; в редакції Закону N 1342-VI
( 1342-17 ) від 19.05.2009 }
22.25. Установити, що на період, визначений Законом України
"Про внесення змін до Закону України "Про проведення експерименту
в житловому будівництві на базі холдингової компанії
"Київміськбуд" ( 3044-14 ), кошти, внесені платниками податку на
рахунки учасників фондів банківського управління або за
договорами пенсійних вкладів, включаються до складу валових витрат
платника податку в розмірі, що не перевищує 10 відсотків валового
доходу цього платника за звітний період.
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.25 згідно із Законом N 1694-III
( 1694-14 ) від 20.04.2000, в редакції Закону N 3045-III
( 3045-14 ) від 07.02.2002, із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Пункт 22.26 статті 22 виключено на підставі Закону
N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Пункт 22.27 статті 22 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 22.28 статті 22 виключено на підставі Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
22.29. Установити, що податок на прибуток підприємств, які
здійснюють реалізацію інвестиційних проектів в Туркменистані,
справляється з урахуванням особливостей статті 1 Закону України
"Про забезпечення реалізації інвестиційних проектів в
Туркменистані".
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.29 згідно із Законом N 43-IV
( 43-15 ) від 04.07.2002 }
{ Пункт 22.30 статті 22 виключено на підставі Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Пункт 22.30 статті 22 виключено на підставі Закону
N 1814-VI ( 1814-17 ) від 20.01.2010 - норма змін застосовується
починаючи з податкового періоду, на який припадає день
опублікування Закону N 1814-VI ( 1814-17 ) від 20.01.2010 }
22.31. Встановити, що на період дії процедури погашення
заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані
на забезпечення сталого функціонування підприємств
паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ) для платників
податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок
оподаткування їх прибутку визначається з урахуванням особливостей,
встановлених Законом України "Про заходи, спрямовані на
забезпечення сталого функціонування підприємств
паливно-енергетичного комплексу".
Норми статті 12 цього Закону не поширюються на
заборгованість, до якої застосовується механізм списання на
умовах, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на
забезпечення сталого функціонування підприємств
паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ).
Для технологічних парків, їх учасників та спільних
підприємств при виконанні зареєстрованих у встановленому Законом
України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності
технологічних парків" ( 991-14 ) порядку проектів технологічних
парків оподаткування їх прибутку здійснюється з урахуванням
положень, установлених Законом України "Про спеціальний режим
інноваційної діяльності технологічних парків". { Пункт 22.31
статті 22 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 3333-IV
( 3333-15 ) від 12.01.2006 }
{ Статтю 22 доповнено пунктом згідно із Законом N 2711-IV
( 2711-15 ) від 23.06.2005 }
22.31-1. Установити, що у період проведення фінальної частини
чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні не підлягає
оподаткуванню дохід (прибуток), отриманий УЄФА за результатами
діяльності в Україні, у тому числі винагорода від продажу
комерційних прав.
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.31-1. згідно із Законом N 1474-VI
( 1474-17 ) від 05.06.2009 }
22.31-2. Установити, що до 1 січня 2016 року суб'єкти
літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону
України "Про розвиток літакобудівної промисловості" ( 2660-14 ),
по операціях з розробки, виробництва, переобладнання, ремонту,
модифікації, технічного обслуговування авіаційної техніки та
авіаційних двигунів, а також проведення науково-дослідних та
дослідно-конструкторських робіт, пов'язаних із літакобудуванням,
включають до складу валових доходів вартість товарів (робіт,
послуг), поставлених замовнику таких товарів (робіт, послуг) у
податковому періоді, в якому здійснена фактична поставка таких
товарів (робіт, послуг), без урахування отриманих від платника
податку - покупця авансових платежів, а до складу валових витрат -
вартість товарів (робіт, послуг), фактично отриманих
(оприбуткованих) платником податку, без урахування наданих
платнику податку - продавцю авансових платежів.
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.31-2 згідно із Законом N 1814-VI
( 1814-17 ) від 20.01.2010 - норма змін застосовується починаючи з
податкового періоду, на який припадає день опублікування Закону
N 1814-VI ( 1814-17 ) від 20.01.2010 }
22.32. Кабінету Міністрів України:
розглянути пропозиції щодо особливостей оподаткування
інноваційної діяльності і до 1 жовтня 1997 року подати Верховній
Раді України відповідні пропозиції з цього питання;
протягом місяця прийняти відповідні рішення для забезпечення
реалізації цього Закону, які прямо віднесені цим Законом до його
компетенції;
подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення
законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
протягом місяця привести рішення Уряду у відповідність із цим
Законом.
Президент України Л. КУЧМА
м.Київ, 28 грудня 1994 року
N 334/94-ВР
Текст закона
Стаття 9. Амортизація витрат, пов'язаних з видобутком
корисних копалин
9.1. Будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування
та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за
винятком витрат, передбачених у підпункті 5.2.16 пункту 5.2 статті
5 цього Закону), включаються до окремої групи витрат платника
податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та
підлягають амортизації.
{ Пункт 9.1 статті 9 в редакції Закону N 2712-III ( 2712-14 ) від
20.09.2001 - набуває чинності з 01.01.2002 року }
9.2. Перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат
платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
{ Пункт 9.2 статті 9 в редакції Закону N 2712-III ( 2712-14 ) від
20.09.2001 - набуває чинності з 01.01.2002 року }
9.3. Облік балансової вартості витрат, пов'язаних з
видобутком корисних копалин, ведеться по кожному окремому родовищу
(кар'єру, шахті, свердловині). Порядок такого обліку
встановлюється Міністерством фінансів України.
9.4. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду на
витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин (за винятком
свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових
родовищ), розраховується за формулою: { Абзац перший пункту 9.4
статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2712-III
( 2712-14 ) від 20.09.2001 - набуває чинності з 01.01.2002 року }
С(а) = Б(а) х О(а) : О(з), де
С(а) - сума амортизаційних відрахувань за звітний період;
Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду,
яка дорівнює балансовій вартості групи на початок періоду, що
передує звітному, збільшеній на суму витрат на розвідку
(дорозвідку) та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин,
понесених протягом попереднього періоду;
О(а) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин,
фактично видобутих протягом звітного періоду;
О (з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних
величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі,
який визначається за методикою, що затверджується Кабінетом
Міністрів України. { Абзац шостий пункту 9.4 статті 9 в редакції
Закону N 2712-III ( 2712-14 ) від 20.09.2001 - набуває чинності з
01.01.2002 року }
Платники податку всіх форм власності мають право застосувати
щорічну індексацію балансової вартості витрат, пов'язаних з
видобутком корисних копалин, на коефіцієнт індексації, який
нараховується за формулою:
Кі = [І(а-1) - 10]:100 , де
І(а-1) - індекс інфляції, за результатами якої провадиться
індексація.
{ Абзац восьмий пункту 9.4 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 }
Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не
провадиться.
У разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації,
такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у
сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю витрат,
пов'язаних з видобутком корисних копалин, яка визначена на початок
звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і
балансовою вартістю таких витрат до такої індексації.
Зазначений капітальний доход відноситься до складу валових
доходів платника податку кожного звітного періоду звітного року в
сумі, яка визначається як добуток суми капітального доходу на
коефіцієнт, що дорівнює О(ар):О(з):4, де
О(ар) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин,
фактично видобутих протягом року, що передував звітному;
О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних
величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі.
{ Пункт 9.4 статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
9.5. Норми амортизації для свердловин, що використовуються
для розробки нафтових та газових родовищ, встановлюються у
відсотках до їх первісної вартості у такому розмірі (в розрахунку
на рік):
1-й рік експлуатації - 10 відсотків;
2-й рік експлуатації - 18 відсотків;
3-й рік експлуатації - 14 відсотків;
4-й рік експлуатації - 12 відсотків;
5-й рік експлуатації - 9 відсотків;
6-й рік експлуатації - 7 відсотків;
7-й рік експлуатації - 7 відсотків;
8-й рік експлуатації - 7 відсотків;
9-й рік експлуатації - 7 відсотків;
10-й рік експлуатації - 6 відсотків;
11-й рік експлуатації - 3 відсотки.
Платники податку мають право протягом звітного року віднести
до валових витрат будь-які витрати, пов'язані із проведенням
ремонту, реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням
свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових
родовищ, у сумі, що не перевищує 10 відсотків первісної вартості
окремої свердловини.
Витрати, що перевищують зазначену суму, включаються до
складу відповідної групи основних фондів. { Абзац чотирнадцятий
пункту 9.5 статті 9 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 }
Індексація балансової вартості свердловин, що
використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, не
провадиться.
{ Пункт 9.5 статті 9 в редакції Закону N 2712-III ( 2712-14 ) від
20.09.2001 - набуває чинності з 01.01.2002 року }
9.6. У разі коли діяльність, пов'язана з розвідкою
(дорозвідкою) запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх
відкриття або платником податку було прийнято рішення щодо
недоцільності проведення подальшої розвідки чи розробки таких
запасів (родовищ) у зв'язку з їх економічною недоцільністю,
дозволяється віднесення витрат з такої розвідки (дорозвідки) чи
розробки до складу валових витрат виробництва (обігу) поточного
податкового періоду такого платника податку. При цьому балансова
вартість такої групи витрат, пов'язана з видобутком корисних
копалин, прирівнюється до нуля.
Стаття 10. Ставка податку
10.1. Прибуток платників податку, включаючи підприємства,
засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за
ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.
{ Пункт 10.1 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 - зміни набувають чинності з
01.01.2004 року }
{ Абзац пункту 10.1. статті 10 втратив чинність на підставі
Закону N 934-XIV ( 934-14 ) від 14.07.99, у зв'язку із закінченням
строку його дії }
10.2. Оподаткування доходів від грального бізнесу
{ Підпункт 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 виключено на підставі
Закону N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Підпункт 10.2.2 пункту 10.2 статті 10 виключено на підставі
Закону N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Підпункт 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 виключено на підставі
Закону N 1160-XIV ( 1160-14 ) від 19.10.99 }
10.2.3. Не підлягають оподаткуванню виграші у державні
грошові лотереї. Під державними грошовими лотереями слід розуміти
лотереї, які передбачають наявність призового фонду у розмірах не
менш як 50 відсотків суми отриманих доходів, а також відрахувань
до Державного бюджету України в розмірі не менш як ставка податку,
встановлена пунктом 10.1 цієї статті, яка застосовується до
доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до
призового фонду. { Частина перша підпункту 10.2.3 пункту 10.2
статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1969-III
( 1969-14 ) від 21.09.2000, N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
Міністерство фінансів України встановлює вимоги щодо порядку
фінансового контролю за діяльністю з випуску та проведення
лотерей, а також встановлює вимоги до статутного капіталу
операторів, що не можуть бути меншими за ті, що висуваються
Національним банком України до банків, які здійснюють діяльність
на всій території України. Податок на прибуток, передбачений у
пункті 10.1 цієї статті, не справляється із суми перевищення
доходів над витратами, пов'язаними з випуском та проведенням
державних лотерей. { Частина друга підпункту 10.2.3 пункту 10.2
статті 10 в редакції Законів N 1969-III ( 1969-14 ) від
21.09.2000, N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 10.2 статті 10 в редакції Закону N 639/97-ВР від
18.11.97 }
Стаття 11. Правила ведення податкового обліку
11.1. Для цілей цього Закону використовуються такі податкові
періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
Податковий період починається з першого календарного дня
податкового періоду і закінчується останнім календарним днем
податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської
продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний
податковий період починається з 1 липня поточного звітного
(бюджетного) року. { Абзац другий пункту 11.1 статті 11 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від
01.07.2004 }
Для державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек"
і "Український дитячий центр "Молода гвардія" податковий період
становить один рік. { Пункт 11.1 статті 11 доповнено абзацом
згідно із Законом N 906-VI ( 906-17 ) від 03.02.2009 }
У разі коли особа береться на облік податковим органом як
платник цього податку всередині податкового періоду, то перший
звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає
початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем
наступного податкового періоду.
Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення
першого звітного податкового періоду), останнім податковим
вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який
припадає дата такої ліквідації.
{ Пункт 11.1 статті 11 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 }
11.2. Дата збільшення валових витрат
11.2.1. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу)
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого
відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника
податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання
за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для
робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку
результатів робіт (послуг).
11.2.2. У разі коли платник податку придбаває товари (роботи,
послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або
комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата
оформлення відповідного рахунку (товарного чека).
11.2.3. Датою збільшення валових витрат платника податку при
здійсненні ним операцій з особами, які є:
а) нерезидентами;
б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою,
ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку,
зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей
податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими
від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із
законодавством, -
є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх
імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому
імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного
отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати
(у тому числі часткової або авансової).
Будь-яка особа, визначена абзацом "б" цього підпункту,
зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його
вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має
статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених
цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про
такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення
письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових
витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані
особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа,
яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах,
передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким
платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється
від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього
платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не
несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за
датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг)
на підставі недостовірної інформації про статус платника податку,
зазначеної у договорі.
{ Підпункт 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97, в редакції Закону
N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
11.2.4. Валові витрати підприємств суднобудівної
промисловості, понесені ними у зв'язку з виконанням контрактів на
виготовлення (побудову) морських, річкових суден, включають до
складу валових витрат у податковому періоді, на який припадає дата
збільшення валових доходів, передбачена підпунктом 11.3.7
пункту 11.3 статті 11 цього Закону.
{ Пункт 11.2 статті 11 доповнено підпунктом 11.2.4 згідно із
Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
11.3. Дата збільшення валового доходу
11.3.1. Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка
припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника
податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у
банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
{ Підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 }
11.3.2. У разі здійснення торгівлі продукцією (валютними
цінностями) або роботами (послугами) з використанням торговельних
автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає
наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це
фізичною особою, датою збільшення валового доходу вважається дата
вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання
грошової виручки.
Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються
Національним банком України.
У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами) через
торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток
або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу
вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших
замінників гривні.
{ Підпункт 11.3.2 пункту 11.3 статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 }
11.3.3. У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами)
здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток,
дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою
збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного
рахунку (товарного чека).
{ Пункт 11.3.4 пункту 11.3 статті 11 виключено на підставі
Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
11.3.5. Датою збільшення валового доходу в разі продажу
товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є
дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника
податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому
іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого
платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
{ Підпункт 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законами N 639/97-ВР від 18.11.97, N 2921-III
( 2921-14 ) від 10.01.2002 }
11.3.6. Датою збільшення валових доходів кредитора від
здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування
процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним)
договором.
Датою збільшення валових доходів власника іпотечного
сертифіката участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом є
дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за
консолідованим іпотечним боргом (зменшеного на суму винагороди за
управління та обслуговування іпотечних активів).
Якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів чи
комісій, то кредитор урегульовує таку заборгованість згідно із
пунктом 12.1 статті 12 цього Закону.
При цьому метод нарахувань для визначення податкових
зобов'язань кредитора за таким кредитом (депозитом) не
застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або
списання боргу чи його частини на збитки кредитора у порядку,
встановленому цим Законом.
{ Підпункт 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 в редакції Закону
N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
11.3.7. Суми авансових платежів та попередньої оплати
отримані підприємствами суднобудівної промисловості від замовників
морських, річкових суден включаються до складу валових доходів
таких підприємств за датою підписання акта про передачу морських,
річкових суден замовнику, за умови цільового використання вказаних
коштів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України
( 648-2005-п ).
{ Пункт 11.3 статті 11 доповнено підпунктом 11.3.7 згідно із
Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
Стаття 12. Безнадійна заборгованість
12.1. Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної
заборгованості
12.1.1. Платник податку - продавець товарів (робіт, послуг)
має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на
вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у
поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли
покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з
таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів
компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових
витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається
будь-яка з таких подій:
а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про
стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи
про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;
б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів
компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку -
продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої
йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не
отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених
законодавством;
в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про
стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого
майна (крім податкового боргу).
{ Підпункт 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97; в редакції Закону
N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
12.1.2. Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити
валовий дохід відповідного податкового періоду на суму
заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу
валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або
відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3
цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду
відбувається будь-яка з таких подій:
а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє
його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження
(розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання
недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її
частини;
б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо
продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї
суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення
мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);
в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом
строків, визначених законодавством, або отримав від покупця
відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати
(інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості)
протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому
протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського
суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення
справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.
На суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого
внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах,
визначених законом для несвоєчасного погашення податкового
зобов'язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня
податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого
відбулося збільшення валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1
цього пункту, до останнього дня податкового періоду, на який
припадає збільшення валового доходу, та сплачується незалежно від
значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний
звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її
частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової
угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи
з дати укладення такої мирової угоди.
{ Установити, що в 2005 році пеня, передбачена абзацом п'ятим
підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 стягується із розрахунку
3-кратного розміру річної облікової ставки Національного банку
України, діючої на день виникнення додаткового податкового
зобов'язання згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від
23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Установити, що у 2006 році пеня, передбачена абзацом п'ятим
підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 стягується із розрахунку
3-кратного розміру річної облікової ставки Національного банку
України, діючої на день виникнення додаткового податкового
зобов'язання згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 }
Якщо у майбутньому (з урахуванням строку позовної давності)
такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити
валові витрати на суму оскаржуваної заборгованості.
{ Підпункт 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 в редакції Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
12.1.3. У разі коли платник податку оскаржує рішення суду
у порядку, встановленому законом, збільшення валового доходу,
передбачене підпунктом 12.1.2 цієї статті, не відбувається до
моменту прийняття остаточного рішення відповідним судовим органом.
12.1.4. Повідомлення про збільшення валових витрат або
валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів
12.1.1 та 12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець надає
податковому органу разом з декларацією за звітний період та іншими
первинними документами, які підтверджують наявність
дебіторсько-кредиторської заборгованості.
{ Підпункт 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 в редакції Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002, із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
12.1.5. Платник податку - покупець зобов'язаний збільшити
валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини),
визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за
виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який
припадає перша з подій:
а) або 90-й календарний день від дня граничного строку
погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого
договором або визнаною претензією;
б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом
про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або
вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються
також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію,
надіслану продавцем, у строки, визначені
господарсько-процесуальним законодавством.
Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються
незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа,
прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового
стягнення боргу чи ні.
Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу
покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка
погашається таким покупцем до настання строків, визначених
абзацами "а" або "б" цього підпункту.
Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму
визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за
процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові
витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками
податкового періоду, на який припадає таке погашення.
Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат
згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за
рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка
визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця,
визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її
списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до
законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові
зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким
визнанням.
{ Пункт 12.1 статті 12 доповнено підпунктом 12.1.5 згідно із
Законом N 639/97-ВР від 18.11.97, в редакції Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
12.2. Особливості формування резервів банками та
небанківськими фінансовими установами
{ Назва пункту 12.2 в редакції Закону N 1533-VI ( 1533-17 ) від
23.06.2009 }
12.2.1. Банки та небанківські фінансові установи, крім
страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних
інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних
фондів, формують резерви для відшкодування збитків за всіма видами
кредитних операцій (у тому числі гарантій, поручительств, акцептів
та авалів, підтверджених акредитивів, зобов'язань з кредитування,
консолідованого іпотечного боргу), коштами, розміщеними на
кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними
паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою
дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із
законодавством (далі - страховий резерв).
Страховий резерв формується банком самостійно в розмірі та в
порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків
Національним банком України, а для небанківських фінансових
установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у
сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів
відповідно до повноважень, та включається до складу валових
витрат.
{ Підпункт 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002; в редакції
Законів N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004, N 1533-VI
( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
12.2.2. До складу валових витрат включається 80 відсотків
(для банків на період до 1 січня 2011 року - 100 відсотків)
сукупного розміру страхового резерву, сформованого банком або
небанківською фінансовою установою згідно з підпунктом 12.2.1
цього пункту.
{ Підпункт 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002; в редакції
Закону N 1533-VI ( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
12.2.3. У разі якщо за результатами звітного податкового
періоду сукупний розмір страхового резерву, сформованого згідно з
підпунктами 12.2.1 і 12.2.2, зменшився (крім випадку його
зменшення внаслідок відшкодування банком безнадійної
заборгованості позичальника, у встановленому законодавством
порядку за рахунок страхового резерву кредитора), надлишкова сума
страхового резерву, яка включена до валових витрат, спрямовується
на збільшення валового доходу банку за результатами такого
звітного періоду.
{ Підпункт 12.2.3 пункту 12.2 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законами N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002, N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005; в редакції Закону N 1533-VI
( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
{ Підпункт 12.2.4 пункту 12.2 статті 12 виключено на підставі
Закону N 1533-VI ( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
12.2.5. Порядок і джерела створення та використання резервів
(фондів) для страхування вкладів (депозитів) фізичних осіб
встановлюються окремим законом.
12.3. Порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за
рахунок страхового резерву платника податку
12.3.1. Сума заборгованості відноситься на валові витрати
кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним
договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим
Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на
таку саму суму.
Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо
її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності,
не включається до складу валових витрат кредитора згідно з
підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті та не може бути
відшкодованою за рахунок його страхових резервів. { Абзац другий
підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 в редакції Закону N 1957-IV
( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
Основна сума боргу, яка не може бути примусово стягнутою з
дебітора внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом, визначеної законом, не включається до складу валових
витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї
статті, але може бути відшкодованою за рахунок його страхових
резервів, створених згідно з цією статтею. { Підпункт 12.3.1
пункту 12.3 статті 12 доповнено абзацом згідно із Законом
N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 в редакції Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
12.3.2. Заборгованість кредитора, що виникла внаслідок
невиконання зобов'язань по векселю, відшкодовується за рахунок
страхового резерву після визнання платника по векселю у
встановленому законодавством порядку банкрутом.
Заборгованість кредитора по боргових цінних паперах (крім
векселів), що виникла внаслідок невиконання емітентами своїх
зобов'язань, відшкодовується за рахунок страхового резерву після
визнання емітента банкрутом у порядку, встановленому чинним
законодавством.
Заборгованість фінансової установи від володіння акціями та
іншими пайовими цінними паперами, емітенти яких визнані банкрутами
та за якими скасована державна реєстрація випуску (емісії) таких
цінних паперів, відшкодовується за рахунок страхового резерву
після оприлюднення рішення про скасування випуску (емісії) цінних
паперів відповідними органами за умови, що договори на придбання
таких цінних паперів або внески до статутного капіталу було
здійснено фінансовою установою до моменту оголошення інформації
про скасування реєстрації випуску (емісії).
У разі якщо кредитор у наступних податкових періодах здійснює
продаж або відчужує іншим способом за відповідну компенсацію цінні
папери, заборгованість за якими була попередньо відшкодована за
рахунок страхового резерву, або отримує будь-які суми коштів як
компенсацію їх вартості, сума отриманих (нарахованих) доходів
включається до складу валових доходів кредитора за наслідками
відповідного податкового періоду, в якому відбувся такий продаж
(відчуження).
{ Підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 в редакції Закону
N 1533-VI ( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
12.3.3. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного
банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується
за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття
судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані
кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу
майна позичальника, включаються до складу валових доходів
кредитора в податковий період їх надходження.
У разі коли кредитор надає кредит дебітору, проти якого
порушено справу про банкрутство до моменту укладення кредитної
угоди, та інформація про порушення такої справи була оприлюднена
(за винятком випадків надання фінансових кредитів у межах
процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав)
безнадійна заборгованість за кредитом погашається за рахунок
власних коштів кредитора.
При цьому валовий доход дебітора, об'явленого банкрутом у
встановленому законодавством порядку, не збільшується на суму
зазначеної безнадійної заборгованості.
У разі коли кредитор не може звернутися до суду із заявою
про порушення справи про банкрутство у зв'язку з тим, що безспірні
вимоги такого кредитора до боржника сукупно становлять суму, меншу
за 300 мінімальних розмірів заробітної плати, то така сума вимог
включається до складу валових витрат кредитора у порядку,
визначеному абзацом "б" підпункту 12.1.1 пункту 12.1. { Підпункт
12.3.3 пункту 12.3 статті 12 доповнено абзацом згідно із Законом
N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Підпункт 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 }
12.3.4. Заборгованість, забезпечена заставою (у тому числі
іпотекою), погашається у порядку, передбаченому нормами
відповідних законів.
Заставодержатель має право відшкодувати за рахунок страхового
резерву частину заборгованості, що залишилася непогашеною після
звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до
умов закону та договору. У разі якщо відповідно до законодавства
заборгованість особи вважається повністю погашеною після
проведення позасудового звернення стягнення на предмет застави
незалежно від суми коштів (вартості майна), що надійшла кредитору,
за рахунок страхового резерву відшкодовується частина
заборгованості, що перевищує суму коштів (оціночну вартість
майна), фактично отриманих кредитором.
{ Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97; в редакції Закону
N 1533-VI ( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
12.3.5. Безнадійна заборгованість, яка виникла внаслідок
неспроможності дебітора погасити заборгованість у зв'язку з дією
обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажору),
відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за
наявності будь-якого з нижче названих документів:
підтвердження Торгово-промислової палати України про настання
обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України
або
підтвердження уповноважених органів іншої держави,
легалізованих консульськими установами України, у разі настання
обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої
держави;
рішення Президента України про запровадження надзвичайної
екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затверджене
Верховною Радою України, або рішення Кабінету Міністрів України
про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені,
посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, включаючи рішення
щодо визнання окремих місцевостей потерпілими від несприятливих
погодних умов, які потягли за собою втрату врожаю
сільськогосподарських культур в обсягах, які перевищують 30
відсотків від середнього врожаю за попередні п'ять календарних
років.
При цьому валовий доход дебітора не збільшується на суму
заборгованості, що виникла внаслідок його неспроможності погасити
таку заборгованість у зв'язку з дією обставин непереборної сили
або стихійного лиха (форс-мажору), протягом усього строку дії
таких форс-мажорних обставин.
12.3.6. Прострочена заборгованість підприємств, установ і
організацій, на майно яких не може бути звернено стягнення (або
тих, що не підлягають приватизації) згідно із законодавством
України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у
разі, якщо протягом 30 календарних днів з моменту виникнення
прострочення зазначена заборгованість не була відшкодована коштами
Державного бюджету України чи відповідних місцевих бюджетів або
компенсована в будь-який інший спосіб.
При цьому кредитор у строки, передбачені законодавством,
зобов'язаний звернутися до суду з позовом щодо відшкодування
збитків, отриманих у зв'язку з таким кредитуванням. У разі коли
кредитор не звертається до суду протягом визначених законодавством
строків або у разі коли суд відмовляє у позові або залишає позовну
заяву без розгляду, кредитор зобов'язаний збільшити валові доходи
на суму безнадійної заборгованості у відповідний податковий
період.
12.3.7. Прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а
також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми або
померлими відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора
після отримання свідоцтва про смерть або після винесення рішення
суду про визнання фізичних осіб безвісно відсутніми або померлими
за умови, що таке рішення було прийнято після дня укладення
кредитної угоди.
Після відшкодування простроченої заборгованості відповідно до
цього підпункту кредитор має право здійснити юридичні заходи щодо
стягнення безнадійної заборгованості із спадку такої фізичної
особи у межах та в порядку, визначених законодавством.
{ Підпункт 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 в редакції Закону
N 1533-VI ( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
12.3.8. Прострочена заборгованість за договорами, визнаними у
судовому порядку повністю або частково недійсними з вини дебітора,
відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у разі,
якщо дебітор не погашає заборгованість за зазначеними договорами
протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення суду про
визнання їх повністю або частково недійсними.
При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму такої
заборгованості у податковий період, на який припадає рішення суду
щодо визнання договорів повністю або частково недійсними з вини
дебітора.
12.3.9. Прострочена заборгованість за договорами або їх
частинами, визнаними у судовому порядку недійсними з вини
кредитора або з вини обох сторін, погашається за рахунок
повернення дебітором суми кредиторської заборгованості, а в разі
її неповернення протягом 30 календарних днів - з прибутку, який
залишається у розпорядженні кредитора після оподаткування.
При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму такої
заборгованості у податковий період, на який припадає рішення суду
щодо визнання договорів або їх частин недійсними з вини обох
сторін.
12.3.10. Прострочена заборгованість фізичних осіб, стосовно
яких оголошено розшук у порядку, передбаченому
Кримінально-процесуальним кодексом України, відшкодовується за
рахунок страхового резерву кредитора у разі, якщо протягом 180
календарних днів з дня оголошення розшуку місце перебування такої
фізичної особи не встановлено.
12.3.11. Прострочена заборгованість юридичних осіб, стосовно
керівників яких оголошено розшук у порядку, передбаченому
Кримінально-процесуальним кодексом України, відшкодовується за
рахунок страхового резерву кредитора у разі, якщо протягом 180
календарних днів з дня оголошення розшуку місце перебування цих
осіб не встановлено.
12.3.12. У разі коли всі заходи щодо стягнення безнадійної
заборгованості згідно з порядком, визначеним пунктом 12.3 цієї
статті, не привели до позитивного наслідку, банки та небанківські
фінансові установи відносять на валові витрати таку заборгованість
в частині, що не відшкодована за рахунок страхового резерву,
створеного відповідно до цієї статті.
12.4. Додаткові положення
12.4.1. У разі коли дебітор повністю або частково погашає
безнадійну заборгованість, попередньо віднесену кредитором до
складу валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового
резерву згідно з положеннями пункту 12.1 і пункту 12.3 цієї
статті, кредитор збільшує валовий доход на суму компенсації,
одержаної від дебітора, у податковий період, протягом якого
відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини.
12.4.2. У разі коли за висновком відповідного уповноваженого
органу, визначеного підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 цієї статті,
обставини непереборної сили, стихійного лиха (форс - мажору)
носять тимчасовий характер і не впливають на дієспроможність
дебітора сплатити заборгованість після їх закінчення, кредитор
може надати претензію дебітору стосовно сплати зазначеної
заборгованості. У випадку якщо дебітор не погасив зазначену
заборгованість або кредитор не звернувся з позовом до суду
стосовно стягнення такої заборгованості протягом строків,
визначених законодавством, валові доходи кредитора і дебітора
збільшуються на суму зазначеної заборгованості.
{ Підпункт 12.4.2 пункту 12.4 статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 }
12.4.3. У разі коли фізична особа - дебітор, визнана у
судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, заявляється,
кредитор зобов'язаний здійснити відповідні заходи щодо стягнення
заборгованості з такої особи. У випадку коли така фізична особа
сплачує заборгованість, що була попередньо віднесена кредитором до
складу валових витрат або відшкодована за рахунок страхового
резерву, кредитор збільшує валовий доход на суму коштів, одержаних
від дебітора у податковий період, протягом якого відбулося
повернення зазначеної заборгованості.
( Текст документа підготовлено Відділом баз данних НПД УКС ВР )
12.4.4. У разі коли відповідно до законодавства рішення про
визнання договорів недійсними з вини дебітора скасоване, а
кредитор не оскаржує таке рішення у строки, передбачені
законодавством, кредитор збільшує валовий доход на суму
заборгованості, попередньо включену до валових витрат або
відшкодовану за рахунок страхового резерву у податковий період,
протягом якого закінчився строк для подання такої скарги.
12.4.5. У разі коли фізична особа, стосовно якої органами
слідства оголошено розшук, розшукана і сплачує заборгованість, яка
була попередньо включена кредитором до складу валових витрат або
відшкодована за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує
валовий доход на суму компенсації заборгованості, одержаної від
дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення
зазначеної заборгованості (її частини).
12.4.6. У разі коли юридичні або фізичні особи, визнані
винними в заподіянні шкоди згідно з положеннями Цивільного кодексу
України ( 435-15 ), сплачують заборгованість фізичної особи, що
віднесена кредитором до складу валових витрат або відшкодована за
рахунок страхового резерву, кредитор збільшує валовий доход на
суму коштів, одержаних у погашення заборгованості дебітора, у
податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної
заборгованості (її частини).
{ Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
Стаття 13. Оподаткування нерезидентів
13.1. Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх
походження з України, від провадження господарської діяльності (у
тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях)
оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом
із джерелом їх походження з України, слід розуміти:
а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь
нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями,
випущеними (виданими) резидентом; { Підпункт "а" пункту 13.1
статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;
в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг";
{ Підпункт "в" пункту 13.1 статті 13 в редакції Законів
N 793/97-ВР від 30.12.97, N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується)
резидентами або постійними представництвами на користь
нерезидента-лізингодавця (орендодавця);
д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на
території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна
постійного представництва нерезидента;
е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними
паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно
до норм цього Закону;
є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на
території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів
на території України;
ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої,
релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або
уповноважених ними осіб) на території України;
з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана
від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів
стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих
нерезидентом або його постійним представництвом на території
України на користь резидентів;
и) внески та премії на страхування або перестрахування
ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або
страхування резидентів від ризиків за межами України;
і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім
державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих
на території України, доходи від організації та проведення
грального бізнесу, лотерей (крім державних);
ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь
нерезидентів;
й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним
представництвом цього або іншого нерезидента) господарської
діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді
виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт,
послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого
нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості
послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного
забезпечення. { Підпункт "й" пункту 13.1 статті 13 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 793/97-ВР від 30.12.97 }
13.2. Резидент або постійне представництво нерезидента, що
здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи
будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України,
отриманого таким нерезидентом від провадження господарської
діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в
гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6,
зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у
пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх
суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої
виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які
набрали чинності.
{ Пункт 13.2 статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 977-XIV ( 977-14 ) від 15.07.99, N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 }
13.3. { Абзац перший пункту 13.3 статті 13 виключено на
підставі Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
Прибутки нерезидентів, отримані у вигляді доходів на
безпроцентні (дисконтні) облігації чи казначейські зобов'язання,
оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10
цього Закону, у такому порядку: { Абзац другий пункту 13.3 статті
13 із змінами, внесеними згідно із Законами N 349-IV ( 349-15 )
від 24.12.2002, N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
базою оподаткування є прибуток, який розраховується як
різниця між номінальною вартістю безпроцентних (дисконтних) цінних
паперів, сплаченою (нарахованою) їх емітентом, та ціною їх
придбання на первинному чи вторинному фондовому ринку;
з метою здійснення податкового контролю придбання або продаж
зазначених у цьому пункті цінних паперів може здійснюватися від
імені та за рахунок нерезидента виключно його постійним
представництвом або резидентом, який працює від імені, за рахунок
та за дорученням такого нерезидента;
зазначені резидент або постійне представництво нерезидента
несуть відповідальність за повне та своєчасне нарахування та
внесення до бюджету податків, утриманих при виплаті нерезиденту
доходів від володіння процентними або безпроцентними (дисконтними)
цінними паперами. Центральний податковий орган України встановлює
порядок надання резидентами або постійними представництвами
нерезидента розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів та
звітів про утримання та внесення до відповідного бюджету податків,
встановлених цією статтею.
Резиденти, які працюють від імені, за рахунок та за
дорученням нерезидента на ринку процентних або безпроцентних
(дисконтних) облігацій чи казначейських зобов'язань, самостійно
подають податковому органу за місцем свого розташування звіт про
утримання та внесення до відповідного бюджету податків,
встановлених цією статтею.
13.4. Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані
нерезидентами, у вигляді процентів або доходу (дисконту) на
державні цінні папери, продані (розміщені) нерезидентам за межами
території України через уповноважених агентів - нерезидентів, або
процентів, сплачених нерезидентам за отримані Україною позики
(кредити або державні зовнішні запозичення), які відображаються у
Державному бюджеті України чи кошторисі Національного банку
України.
13.5. Сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за
договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у
джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. { Абзац
перший пункту 13.5 статті 13 в редакції Закону N 1957-IV
( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
При цьому:
базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;
особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його
до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від
того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він
суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.
{ Пункт 13.5 статті 13 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 }
13.6. Страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати у
межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому
числі страхування життя) на користь нерезидентів, зобов'язані
оподатковувати суми такого страхування або перестрахування таким
чином:
при укладенні договорів страхування або перестрахування
ризику безпосередньо із страховиками та
перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності
(стійкості) яких відповідає вимогам, установленим спеціально
уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків
фінансових послуг (у тому числі через або за посередництвом
перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному таким
уповноваженим органом, підтверджують, що перестрахування здійснено
у перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого
відповідає вимогам, установленим зазначеним уповноваженим
органом), а також при укладенні договорів перестрахування з
обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора
ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок
ядерного інциденту, - за ставкою 0 відсотків; { Абзац другий
пункту 13.6 статті 13 в редакції Закону N 398-V ( 398-16 ) від
30.11.2006 }
в інших випадках - за ставкою 12 відсотків від суми таких
виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких
виплат. { Абзац третій пункту 13.6 статті 13 в редакції Закону
N 398-V ( 398-16 ) від 30.11.2006 }
Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам від наданих
рекламних послуг на території України, сплачують податок за
ставкою 20 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок.
{ Пункт 13.6 статті 13 в редакції Законів N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002, N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Пункт 13.7 статті 13 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
13.8. Суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою
діяльність на території України через постійне представництво,
оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне
представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника
податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого
нерезидента.
У разі якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в
Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від
своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво
в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні,
визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого
балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з
податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.
У разі неможливості шляхом прямого підрахування визначити
прибуток, одержаний нерезидентами з джерелом його походження з
України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом
як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними
шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового
доходу коефіцієнта 0,7.
13.9. Резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та
інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів (робіт,
послуг) за рахунок і на користь нерезидента (включаючи укладення
договорів з іншими резидентами від імені і на користь
нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету
податок з доходу, одержаного таким нерезидентом із джерел в
Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування
прибутків нерезидентів, що здійснюють свою діяльність на території
України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не
підлягають додатковій реєстрації у податкових органах як платники
податку на прибуток.
{ Абзац другий пункту 13.9 статті 13 виключено на підставі
Закону N 393-XIV ( 393-14 ) від 14.01.99 } Зазначені у цій статті
види податку на прибуток, крім податку на репатріацію,
встановленого пунктом 13.2, є частиною внутрішнього податку на
прибуток підприємств, і їх ставка не регулюється міжнародними
угодами з питань уникнення подвійного оподаткування, які регулюють
ставки податку на репатріацію доходів.
{ Встановити, що абзац другий пункту 13.9 статті 13 цього Закону
не застосовується до доходів та витрат, отриманих і проведених з 1
липня 1997 року згідно із Законом N 393-XIV ( 393-14 ) від
14.01.99 }
{ Стаття 13 в редакції Закону N 639/97-ВР від 18.11.97 }
Стаття 14. Оподаткування виробників сільськогосподарської
продукції
14.1. Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво
сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у
порядку і в розмірах, передбачених цим Законом, за підсумками
звітного податкового року.
Валові доходи і витрати підприємств - виробників
сільськогосподарської продукції, утримані (понесені) протягом
звітного податкового року, підлягають індексуванню виходячи з
офіційного індексу інфляції за період від місяця, наступного за
місяцем понесення таких витрат (отримання доходів), до кінця
звітного податкового року.
Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на
землю, що використовується у сільськогосподарському виробничому
обороті.
{ Абзац четвертий пункту 14.1 статті 14 виключено на підставі
Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
14.2. Дія пункту 14.1 цієї статті не поширюється на
підприємства, основною діяльністю яких є виробництво та/або
продаж продукції квітково-декоративного рослинництва, дикорослих
рослин, диких тварин і птахів, риби (крім риби, виловленої у
річках та закритих водоймах), хутряних товарів, лікеро-горілчаних
виробів, пива, вина і виноматеріалів (крім виноматеріалів, що
продаються для подальшої переробки), які оподатковуються у
загальному порядку.
{ Пункт 14.2 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 639/97-ВР від 18.11.97 }
14.3. У разі продажу товарів, безпосередньо пов'язаних з
технологічними процесами виробництва сільськогосподарської
продукції, виробникам такої сільськогосподарської продукції на
умовах товарного кредиту, валові доходи кредитора збільшуються у
податковому періоді, на який відповідно до умов такого кредитного
договору припадає строк здійснення розрахунків з позичальником.
У разі якщо об'єктом такого товарного кредиту є товари,
витрати на які включаються до складу валових витрат, датою
збільшення валових витрат позичальника є дата здійснення
розрахунків щодо погашення заборгованості по такому товарному
кредиту.
Якщо об'єктом такого товарного кредиту є товари, витрати на
які відповідно до статті 8 цього Закону підлягають амортизації,
датою збільшення балансової вартості відповідної групи основних
фондів є дата здійснення позичальником розрахунків щодо погашення
заборгованості по такому товарному кредиту.
{ Статтю 14 доповнено пунктом 14.3 згідно із Законом N 639/97-ВР
від 18.11.97 }
Стаття 15. Порядок внесення змін до Закону
Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт
оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку,
строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть
встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього
Закону.
{ Офіційне тлумачення положення статті 15 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 5-рп/2010 ( v005p710-10 ) від 16.02.2010 }
Стаття 16. Порядок нарахування та строки сплати податку
16.1. Платники податку самостійно визначають суми податку, що
підлягають сплаті.
16.2. Податок на прибуток нараховується за ставкою,
визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає
оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з
урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та
статей 6 та 13 цього Закону.
{ Пункт 16.2 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
16.3. Платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає
патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ), зобов'язаний
окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду
такої діяльності та окремо визначати податок на прибуток від іншої
діяльності. З цією метою такі платники податку ведуть окремий
облік:
валових доходів, отриманих від здійснення діяльності, що
підлягає патентуванню;
валових витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої
діяльності;
балансової вартості товарів, матеріалів, сировини,
комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному виробництві та залишках готової продукції (далі
- запаси), які використовуються для здійснення діяльності, що
підлягає патентуванню. При цьому балансова вартість таких запасів
не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості
згідно із пунктом 5.9 статті 5 цього Закону, для визначення
об'єкта оподаткування від іншої діяльності;
амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу
основних фондів, що використовуються для здійснення діяльності, що
підлягає патентуванню.
У разі якщо основні фонди використовуються як для здійснення
діяльності, що підлягає патентуванню, так і для іншої діяльності,
то з метою визначення об'єкта оподаткування для різних видів
діяльності, застосовується метод пропорційного розподілу суми
амортизаційних відрахувань залежно від питомої ваги доходів, що
припадає на кожний вид діяльності. За цим методом валовий дохід
платника податку, одержаний за окремим видом діяльності, що
підлягає патентуванню, підлягає зменшенню на частку загальної суми
нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума
доходу, одержаного за окремим видом діяльності, що підлягає
патентуванню, відноситься до загальної суми валового доходу.
Аналогічно відбувається розподіл валових витрат, що одночасно
пов'язані як з діяльністю, що підлягає патентуванню, так і з іншою
діяльністю.
Податок з прибутку, отриманого від діяльності, яка підлягає
патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ), підлягає сплаті до
бюджету у сумі, визначеній відповідно до цього Закону, зменшений
на вартість придбаних торгових патентів для здійснення цього виду
діяльності.
{ Пункт 16.3 статті 16 в редакції Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від
25.03.2005 }
16.4. Податок за звітний період сплачується його платником
до відповідного бюджету у строк, визначений законом для
квартального податкового періоду. { Абзац перший пункту 16.4
статті 16 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
Платники податку у строки, визначені законом, подають до
податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний
період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного
значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі
його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При
цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку
подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року -
повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним
податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради
України, що відповідає за проведення податкової політики. { Абзац
другий пункту 16.4 статті 16 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року, в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 }
У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити
окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у
податковій декларації з цього податку, такий платник податку може
надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній
формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи
обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених
за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим
Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська
звітність подається органам державної статистики згідно із
законом. Крім того, бухгалтерська звітність подається
підприємствами органам, до сфери управління яких вони належать,
згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші
податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи
оподаткування. У зв'язку з цим платник податку не несе податкової
відповідальності за затримку, неподання або неповне подання
бухгалтерської звітності. { Абзац третій пункту 16.4 статті 16 в
редакції Законів N 639/97-ВР від 18.11.97 N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 }
Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво
сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток у
строки, визначені законом для річного податкового періоду, за
формою, що встановлюється центральним податковим органом України.
{ Абзац четвертий пункту 16.4 статті 16 в редакції Закону
N 793/97-ВР від 30.12.97, із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року }
Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю
яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться
підприємства, валовий доход яких від продажу сільськогосподарської
продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий)
рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу.
{ Абзац п'ятий пункту 16.4 статті 16 в редакції Закону
N 793/97-ВР від 30.12.97 }
У разі, якщо за звітний (податковий) рік валовий доход таких
підприємств від продажу сільськогосподарської продукції не
перевищує п'ятдесяти відсотків загальної суми валового доходу,
прибуток таких підприємств від продажу продукції (робіт, послуг),
що не відноситься до сільськогосподарської продукції,
оподатковується у загальному порядку. { Абзац шостий пункту 16.4
статті 16 в редакції Закону N 793/97-ВР від 30.12.97 }
{ Пункт 16.5 статті 16 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 16.6 статті 16 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 16.7 статті 16 виключено на підставі Закону
N 639/97-ВР від 18.11.97 }
{ Пункт 16.7 статті 16 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 16.8 статті 16 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
16.9. Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками
податку, які здійснюють страхову діяльність, визначається у
порядку, передбаченому пунктом 7.2 цього Закону.
16.10. Бюджетні організації сплачують податок на прибуток,
отриманий від господарської діяльності, щоквартально за
наростаючим підсумком з початку звітного податкового року.
Неприбуткові організації, визначені пунктом 7.11 цього
Закону, сплачують податок на прибуток від неосновної діяльності у
загальному порядку.
16.11. Нерезиденти, що проводять діяльність на території
України через постійне представництво, ведуть бухгалтерський облік
та звітність згідно з законодавством України, щоквартально подають
податковим органам за місцезнаходженням постійного представництва
декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також
розрахунок нарахованого податку на прибуток за формою,
встановленою центральним податковим органом.
У разі зупинення діяльності постійного представництва до
закінчення звітного кварталу, зазначені документи подаються
державному податковому органу протягом 15 календарних днів з
моменту такого зупинення.
16.12. Податок на прибуток нерезидента обчислюється платником
податку і підлягає підтвердженню податковим органом за
місцезнаходженням постійного представництва. { Абзац перший пункту
16.12 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
Нерезидент щорічно отримує від податкового органу
підтвердження щодо сплати податку на прибуток українською мовою.
Щорічні аудиторські перевірки фінансово-господарських
результатів діяльності нерезидента проводяться відповідно до
закону.
16.13. Відповідальність за утримання та перерахування до
бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні
заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті
13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні
виплати.
Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті
13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.
( Абзац другий пункту 16.12 в редакції Закону N 639/97-ВР від
18.11.97 )
Перерахування податку, зазначеного в пункті 10.2 цього
Закону, здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту
здійснення таких виплат. { Абзац третій пункту 16.12 в редакції
Закону N 639/97-ВР від 18.11.97 }
{ Абзац четвертий пункту 16.13 статті 16 виключено на
підставі Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
16.14. Сплата податку іншими, ніж платник податку, особами не
дозволяється.
16.15. Порядок ведення і складання податкових звітів,
декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку
встановлюється центральним податковим органом.
16.16. Надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані
за звітний період наростаючим підсумком з початку року,
зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються
платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня одержання
письмової заяви такого платника податку. { Абзац перший пункту
статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-ВР від
18.11.97 }
{ Абзац другий пункту статті 16 виключено на підставі Закону
N 639/97-ВР від 18.11.97 }
Стаття 17. { Дію статті 17 зупинено на 2003 рік згідно із
Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002 }
{ Дію статті 17 зупинено на 2002 рік згідно із
Законом N 2905-III ( 2905-14 ) від 20.12.2001 }
{ Дію статті 17 зупинено на 2001 рік згідно із
Законом N 2120-III ( 2120-14 ) від 07.12.2000 }
{ Дію статті 17 зупинено на 2000 рік в частині
зарахування сум податку на прибуток виключно до
бюджету територіальної громади на підставі
Закону N 1458-III ( 1458-14 ) від 17.02.2000 }
Зарахування податку до бюджету
Податок зараховується до бюджетів згідно з Бюджетним кодексом
України.
{ Стаття 17 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
Стаття 18. Спеціальні правила
18.1. Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною
Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені
цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
18.2. У разі укладення договорів з нерезидентами не
дозволяється включення до контракту податкових застережень, згідно
з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе
зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів.
18.3. У разі укладення договорів, які передбачають
здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів,
що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків
через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки,
незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або
іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або
нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких
товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у
сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт,
послуг). { Абзац перший пункту 18.3 статті 18 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з
календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає
офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого
Кабінетом Міністрів України. { Абзац другий пункту 18.3 статті 18
в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 }
Для цілей цього пункту під терміном "нерезиденти, що мають
офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території
офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території
офшорних зон, які надали платнику податку виписку із
правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською
установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус
такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом
першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність
зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації. { Пункт
18.3 статті 18 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 18.3 статті 18 в редакції Закону N 639/97-ВР від
18.11.97 }
Стаття 19. Усунення подвійного оподаткування
19.1. Суми податків на прибуток, отриманий з іноземних
джерел, що сплачені суб'єктами господарської діяльності за
кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в
Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована
за правилами, встановленими цим Законом.
19.2. Розмір зарахованих сум податку на прибуток з іноземних
джерел протягом податкового періоду не може перевищувати суми
податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку
протягом такого періоду.
19.3. Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових
зобов'язань такі податки, сплачені в інших країнах:
податок на капітал (майно) та приріст капіталу;
поштові податки;
податки на реалізацію (продаж);
інші непрямі податки незалежно від того, чи підпадають вони
під категорію прибуткових податків, чи оподатковуються окремими
податками згідно із законодавством іноземних держав;
суми податку, сплачені з пасивного прибутку (дивідендів,
процентів, страхування, роялті).
19.4. Зарахування сплачених за митним кордоном України сум
податку на прибуток провадиться за умови подання письмового
підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати
такого податку та за наявності міжнародного договору України про
усунення подвійного оподаткування доходів, ратифікованого
Верховною Радою України.
Стаття 20. Відповідальність платників податку
20.1. Відповідальність за правильність нарахування,
своєчасність сплати податку та дотримання податкового
законодавства несе платник податку у порядку та розмірах,
визначених законом.
{ Пункт 20.1 статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня
2001 року }
{ Пункт 20.2 статті 20 виключено на підставі Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року }
{ Пункт 20.3 статті 20 виключено на підставі Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року }
{ Пункт 20.4 статті 20 виключено на підставі Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року }
{ Пункт 20.5 статті 20 виключено на підставі Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року }
{ Пункт 20.6 статті 20 виключено на підставі Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року }
{ Пункт 20.7 статті 20 виключено на підставі Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року }
Стаття 21. Інші положення
21.1. Суми виявленого прихованого (заниженого) прибутку та
штрафи справляються за весь час ухилення від сплати податку.
21.2. Після закінчення встановлених строків сплати податку до
бюджетів невнесені суми стягуються з нарахуванням пені, відповідно
до закону.
{ Пункт 21.2 статті 21 в редакції Закону N 2181-III ( 2181-14 )
від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року }
21.3. Сума податкових платежів, що надміру надійшла до
бюджету в результаті неправильного нарахування або порушення
платником податку встановленого порядку сплати податку, підлягає
поверненню з відповідного бюджету протягом десяти робочих днів з
моменту отримання податковим органом відповідної заяви платника
податку або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету
майбутніх періодів, за вибором платника податку, в разі якщо не
минув строк позовної давності, встановлений законодавством.
{ Абзац перший пункту 21.3 статті 21 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 }
Подання заяви про повернення надміру сплачених податків
перериває перебіг строку позовної давності.
21.4. Сума податку, що надміру надійшла до бюджету в
результаті неправильного нарахування (донарахування) податковим
органом, підлягає поверненню з відповідного бюджету з урахуванням
сум, сплачених за фінансовими санкціями, або зарахуванню на
зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів на
підставі заяви, що подається платником податку такому податковому
органу, якщо не минув строк позовної давності, встановлений
законодавством. При цьому починаючи з дня внесення зазначених сум
до бюджету і закінчуючи днем їх повернення (заліку) на зазначену
суму провадиться нарахування у розмірі 120 процентів облікової
ставки Національного банку України, що діяла на момент такого
повернення (заліку).
21.5. Обов'язковими для виконання платником податку є тільки
акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо
передбачених цим Законом, та зареєстровані Міністерством юстиції
України.
Стаття 22. Прикінцеві положення
22.1. Ввести в дію Закон України "Про внесення змін до Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" з 1 липня 1997
року.
{ Пункт 22.2 статті 22 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
22.2. Установити, що в 2005 році віднесення до валових
витрат будь-яких витрат, передбачених абзацом першим
підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону, та пов'язаних з
поліпшенням основних фондів 2-4 групи, що підлягають амортизації,
у тому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів,
здійснюється у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної
балансової вартості 2-4 групи основних фондів станом на початок
звітного періоду, а по об'єктах основних фондів 1 групи, до
валових витрат включаються витрати, що не перевищують суму у
розмірі 10 відсотків до балансової вартості об'єкта, що
ремонтується, станом на початок звітного періоду.
{ Пункт 22.2 статті 22 в редакції Закону N 2505-IV ( 2505-15 )
від 25.03.2005 }
{ Пункт 22.3 статті 22 виключено на підставі Закону N 1957-IV
( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Пункт 22.4 статті 22 виключено на підставі Закону N 1957-IV
( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
22.5. Акти законодавства до приведення їх у відповідність із
цим Законом застосовуються в частині, що не суперечить цьому
Закону.
{ Абзац другий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац третій пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац четвертий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац п'ятий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац шостий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац сьомий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац восьмий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац дев'ятий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац десятий пункту 22.5 статті 22 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац одинадцятий пункту 22.5 статті 22 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац дванадцятий пункту 22.5 статті 22 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац тринадцятий пункту 22.5 статті 22 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац чотирнадцятий пункту 22.5 статті 22 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац п'ятнадцятий пункту 22.5 статті 22 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац шістнадцятий пункту 22.5 статті 22 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Абзац сімнадцятий пункту 22.5 статті 22 виключено на
підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Пункт 22.5 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 639/97-ВР від 18.11.97, N 793/97-ВР від 30.12.97; N 403-XIV
( 403-14 ) від 15.01.99; N 515-XIV ( 515-14 ) від 18.03.99;
N 722-XIV ( 722-14 ) від 03.06.99; N 971-XIV ( 971-14 ) від
15.07.99; N 973-XIV ( 973-14 ) від 15.07.99; N 1278-XIV
( 1278-14 ) від 03.12.99, N 1375-XIV ( 1375-14 ) від 13.01.2000,
N 1606-III ( 1606-14 ) від 23.03.2000, N 1608-III ( 1608-14 ) від
23.03.2000, N 1715-III ( 1715-14 ) від 11.05.2000, N 1749-III
( 1749-14 ) від 01.06.2000, N 2199-III ( 2199-14 ) від 21.12.2000,
N 2323-III ( 2323-14 ) від 22.03.2001, N 2355-III ( 2355-14 ) від
05.04.2001, N 2744-III ( 2744-14 ) від 04.10.2001, N 3118-III
( 3118-14 ) від 07.03.2002, N 40-IV ( 40-15 ) від 04.07.2002,
N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, N 1344-IV ( 1344-15 ) від
27.11.2003, N 1702-IV ( 1702-15 ) від 11.05.2004, N 2285-IV
( 2285-15 ) від 23.12.2004 }
22.6. Запропонувати Президенту України привести чинні
нормативні акти, видані Президентом України, у відповідність з цим
Законом.
22.7. Штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників
податку у зв'язку з порушенням нормативних актів Кабінету
Міністрів України або центрального податкового органу, виданих
протягом строків, передбачених цією статтею, у випадках, прямо
передбачених цим Законом, починають застосовуватися до таких
платників податку за наслідками податкового періоду, наступного за
податковим періодом, протягом якого були оприлюднені такі акти.
Планові перевірки платників податку щодо застосування норм
цього Закону здійснюються у порядку, передбаченому
законодавством, починаючи з 1 лютого 1998 року. { Пункт 22.7
статті 22 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 639/97-ВР
від 18.11.97 }
22.8. Балансова вартість основних фондів, які згідно зі
статтею 8 цього Закону підпадають під визначення груп 1, 2 та 3,
введених в експлуатацію до набрання чинності цим Законом,
визначається на рівні їх залишкової вартості за станом на момент
набрання чинності цим Законом з включенням їх до відповідної
групи основних фондів з метою подальшої амортизації.
{ Пункт 22.8 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 639/97-ВР від 18.11.97 }
22.9. Балансова вартість нематеріальних активів, що введені в
експлуатацію до набрання чинності цим Законом, визначається на
рівні їх первісної балансової вартості за станом на момент
набрання чинності цим Законом та підлягає подальшій амортизації.
{ Пункт 22.9 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 639/97-ВР від 18.11.97 }
22.10. Балансова вартість витрат, пов'язаних з видобутком
корисних копалин, які підпадають під визначення статті 9 цього
Закону та включених до балансу платника податку до набрання
чинності цим Законом, визначається як їх залишкова балансова
вартість за станом на момент набрання чинності цим Законом та
підлягає подальшій амортизації.
{ Пункт 22.10 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 639/97-ВР від 18.11.97 }
22.11. Для родовищ, частково розроблених на момент набрання
чинності цим Законом, загальний розрахунковий обсяг видобутку
корисних копалин визначається на рівні залишкових запасів
родовища, за станом на момент набрання чинності цим Законом.
22.12. Норми пункту 12.1 цього Закону не поширюються на
заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів
(робіт, послуг), проданих (відвантажених, наданих, виконаних) до
набрання чинності цим Законом.
Порядок урегулювання безнадійної заборгованості банками за
рахунок страхових резервів, визначений статтею 12 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств", застосовується для цілей
оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до страхового
резерву кредитора з 1 липня 1997 року. { Пункт 22.12 статті 22
доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1957-IV ( 1957-15 )
від 01.07.2004 }
22.13. У 2008 році платники податку за результатами
одинадцяти місяців 2008 року зобов'язані подати декларацію,
складену за правилами, встановленими для повного податкового
періоду, з урахуванням приросту (убутку) матеріальних запасів за
одинадцять місяців 2008 року, суми амортизаційних відрахувань,
нарахованих за три квартали поточного року, та двох третин
амортизаційних відрахувань четвертого кварталу цього року і
сплатити податкове зобов'язання, нараховане згідно із зазначеною
декларацією у строки, встановлені законом для місячного
податкового періоду.
( Текст взятo з сайту Верховної Ради України )
{ Пункт 22.13 статті 22 в редакції Законів N 398-V ( 398-16 ) від
30.11.2006, N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008, N 309-VI ( 309-17 )
від 03.06.2008 }
{ Пункт 22.14 статті 22 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 22.15 статті 22 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
22.14. Для визначення доходів або витрат платника податку від
збільшення (зменшення) страхових резервів починаючи з податкового
періоду, в якому набирає чинності цей Закон, на 1 січня 2009 року
розраховується сума страхових резервів, сформованих відповідно до
пункту 12.2 статті 12 цього Закону в редакції, викладеній у Законі
України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
метою подолання негативних наслідків фінансової кризи"
( 1533-17 ).
При цьому коригування суми валових витрат (доходів) у зв'язку
із створенням та використанням страхових резервів, сформованих до
1 січня 2009 року, не здійснюється.
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.14 згідно із Законом N 1533-VI
( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
22.15. Тимчасово, на період з 1 січня 2009 року до 1 січня
2011 року (включно), для банків-резидентів датою збільшення
валових доходів від здійснення кредитних операцій є дата отримання
таких доходів.
Доходи від кредитних операцій банків, нараховані за період з
1 січня 2009 року до 31 грудня 2010 року (включно) але не отримані
станом на 1 січня 2011 року, включаються до складу валового доходу
банку на дату їх фактичного отримання.
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.15 згідно із Законом N 1533-VI
( 1533-17 ) від 23.06.2009 }
22.16. Оподаткування доходів, одержаних від володіння
державними цінними паперами і облігаціями місцевих позик,
проводиться по державних цінних паперах і облігаціях місцевих
позик, що придбані платником податку після набрання чинності цим
Законом.
{ Пункт 22.16 статті 22 в редакції Закону N 639/97-ВР від
18.11.97 }
{ Пункт 22.17 статті 22 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
22.18. Норми пункту 5.7 цього Закону набирають чинності після
прийняття відповідних законів. Норми пункту 6.3 застосовуються
починаючи з 1 січня 1999 року.
{ Пункт 22.18 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 639/97-ВР від 18.11.97, N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Пункт 22.19 статті 22 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
22.20. У зв'язку з введенням обов'язкової реєстрації
постійних представництв нерезидентів в якості платників податку
державна реєстрація таких постійних представництв нерезидентів з
моменту набрання чинності цим Законом не застосовується у тому
числі в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі
України або інших органах державної влади.
{ Пункт 22.20 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 639/97-ВР від 18.11.97 }
{ Пункт 22.21 статті 22 виключено на підставі Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Пункт 22.22 статті 22 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 22.23 статті 22 виключено на підставі Закону
N 793/97-ВР від 30.12.97 }
22.23. На період з 1 січня 1999 року до 1 січня 2002 року до
валового доходу платника податку не включаються суми коштів,
нараховані (отримані) у складі ціни продажу електричної та
теплової енергії у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
електричну та теплову енергію, які спрямовуються на фінансування
витрат, пов'язаних із добудовою енергоблоків електростанцій та
теплоелектроцентралей України, перелік яких встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Зазначені кошти зараховуються на спеціальний рахунок і
використовуються виключно на фінансування витрат, пов'язаних з
добудовою таких енергоблоків.
Державна податкова адміністрація України встановлює порядок
обліку і подання податкової звітності про використання коштів,
спрямованих на фінансування витрат, пов'язаних з добудовою
енергоблоків електростанцій та теплоелектроцентралей України,
перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі використання зазначених коштів не за цільовим
призначенням такі кошти включаються до складу валового доходу
платника податку і оподатковуються на загальних підставах.
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.23 згідно із Законом N 317-XIV
( 317-14 ) від 16.12.98 }
{ Пункт 22.24 статті 22 виключено на підставі Закону
N 568-XIV ( 568-14 ) від 06.04.99 }
22.24. Протягом строку дії норм ратифікованих Верховною
Радою України міжнародних договорів (угод) України з питань
космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи
агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів,
космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів
космічних систем), але не пізніше 1 січня 2015 року, податковий
період, за який визначаються податкові зобов'язання з податку на
прибуток, дорівнює одному звітному календарному року для
резидентів - суб'єктів космічної діяльності, які отримали ліцензію
на право її здійснення та беруть участь у виконанні таких
договорів (угод). При цьому норми амортизації, встановлені
підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 цього Закону, застосовуються
до балансової вартості основних фондів у розрахунку на такий
звітний календарний рік.
Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості
запасів, що використовуються з метою здійснення космічної
діяльності, встановлений пунктом 5.9 статті 5 цього Закону,
провадиться за наслідками звітного податкового року, а решта
запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.
Якщо зазначені договори визнаються сторонами повністю
виконаними до настання 1 січня 2015 року, то останній податковий
період (у тому числі для визначення норм амортизаційних
відрахувань) розраховується з початку календарного року до
закінчення звітного кварталу такого року, на який припадає таке
повне виконання договорів.
Протягом строку дії норм ратифікованих Верховною Радою
України міжнародних договорів (угод) України з питань космічної
діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати,
системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних
ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних
систем),але не пізніше 1 січня 2015 року, платники податку -
суб'єкти космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її
здійснення, включають до складу валових доходів вартість товарів
(робіт, послуг), фактично поставлених таким платником податку без
урахування отриманих від платника податку - покупця авансових
платежів, а до складу валових витрат - вартість товарів (робіт,
послуг), фактично отриманих (оприбуткованих) платником податку -
покупцем таких товарів (робіт, послуг) без урахування наданих
платнику податку - продавцю авансових платежів.
Платники податку, які підпадають під дію цього пункту та при
цьому здійснюють види діяльності інші, ніж космічна, ведуть
окремий податковий облік за такими іншими видами діяльності за
загальними правилами та у порядку, визначеному нормами пункту 7.20
статті 7 цього Закону.
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.24 згідно із Законом N 1559-III
( 1559-14 ) від 16.03.2000; в редакції Закону N 1342-VI
( 1342-17 ) від 19.05.2009 }
22.25. Установити, що на період, визначений Законом України
"Про внесення змін до Закону України "Про проведення експерименту
в житловому будівництві на базі холдингової компанії
"Київміськбуд" ( 3044-14 ), кошти, внесені платниками податку на
рахунки учасників фондів банківського управління або за
договорами пенсійних вкладів, включаються до складу валових витрат
платника податку в розмірі, що не перевищує 10 відсотків валового
доходу цього платника за звітний період.
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.25 згідно із Законом N 1694-III
( 1694-14 ) від 20.04.2000, в редакції Закону N 3045-III
( 3045-14 ) від 07.02.2002, із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Пункт 22.26 статті 22 виключено на підставі Закону
N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 }
{ Пункт 22.27 статті 22 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 }
{ Пункт 22.28 статті 22 виключено на підставі Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
22.29. Установити, що податок на прибуток підприємств, які
здійснюють реалізацію інвестиційних проектів в Туркменистані,
справляється з урахуванням особливостей статті 1 Закону України
"Про забезпечення реалізації інвестиційних проектів в
Туркменистані".
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.29 згідно із Законом N 43-IV
( 43-15 ) від 04.07.2002 }
{ Пункт 22.30 статті 22 виключено на підставі Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Пункт 22.30 статті 22 виключено на підставі Закону
N 1814-VI ( 1814-17 ) від 20.01.2010 - норма змін застосовується
починаючи з податкового періоду, на який припадає день
опублікування Закону N 1814-VI ( 1814-17 ) від 20.01.2010 }
22.31. Встановити, що на період дії процедури погашення
заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані
на забезпечення сталого функціонування підприємств
паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ) для платників
податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок
оподаткування їх прибутку визначається з урахуванням особливостей,
встановлених Законом України "Про заходи, спрямовані на
забезпечення сталого функціонування підприємств
паливно-енергетичного комплексу".
Норми статті 12 цього Закону не поширюються на
заборгованість, до якої застосовується механізм списання на
умовах, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на
забезпечення сталого функціонування підприємств
паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ).
Для технологічних парків, їх учасників та спільних
підприємств при виконанні зареєстрованих у встановленому Законом
України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності
технологічних парків" ( 991-14 ) порядку проектів технологічних
парків оподаткування їх прибутку здійснюється з урахуванням
положень, установлених Законом України "Про спеціальний режим
інноваційної діяльності технологічних парків". { Пункт 22.31
статті 22 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 3333-IV
( 3333-15 ) від 12.01.2006 }
{ Статтю 22 доповнено пунктом згідно із Законом N 2711-IV
( 2711-15 ) від 23.06.2005 }
22.31-1. Установити, що у період проведення фінальної частини
чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні не підлягає
оподаткуванню дохід (прибуток), отриманий УЄФА за результатами
діяльності в Україні, у тому числі винагорода від продажу
комерційних прав.
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.31-1. згідно із Законом N 1474-VI
( 1474-17 ) від 05.06.2009 }
22.31-2. Установити, що до 1 січня 2016 року суб'єкти
літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону
України "Про розвиток літакобудівної промисловості" ( 2660-14 ),
по операціях з розробки, виробництва, переобладнання, ремонту,
модифікації, технічного обслуговування авіаційної техніки та
авіаційних двигунів, а також проведення науково-дослідних та
дослідно-конструкторських робіт, пов'язаних із літакобудуванням,
включають до складу валових доходів вартість товарів (робіт,
послуг), поставлених замовнику таких товарів (робіт, послуг) у
податковому періоді, в якому здійснена фактична поставка таких
товарів (робіт, послуг), без урахування отриманих від платника
податку - покупця авансових платежів, а до складу валових витрат -
вартість товарів (робіт, послуг), фактично отриманих
(оприбуткованих) платником податку, без урахування наданих
платнику податку - продавцю авансових платежів.
{ Статтю 22 доповнено пунктом 22.31-2 згідно із Законом N 1814-VI
( 1814-17 ) від 20.01.2010 - норма змін застосовується починаючи з
податкового періоду, на який припадає день опублікування Закону
N 1814-VI ( 1814-17 ) від 20.01.2010 }
22.32. Кабінету Міністрів України:
розглянути пропозиції щодо особливостей оподаткування
інноваційної діяльності і до 1 жовтня 1997 року подати Верховній
Раді України відповідні пропозиції з цього питання;
протягом місяця прийняти відповідні рішення для забезпечення
реалізації цього Закону, які прямо віднесені цим Законом до його
компетенції;
подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення
законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
протягом місяця привести рішення Уряду у відповідність із цим
Законом.
Президент України Л. КУЧМА
м.Київ, 28 грудня 1994 року
N 334/94-ВР
Комментариев нет:
Отправить комментарий